«Нове Просвітництво»: нова фрактальність у трансформаційних процесах освіти

The relevance of the research reflects the unity of the requirements of the Beijing Philosophical Congress "Learning to be a man" (2018) and the anniversary report of the "Rome Club" "Come On! Capitalism, myopia, population and destruction of the planet" (2018), which the transformation processes of the socio-sphere are revealed from the standpoint the need for a radical breakdown of the spiritual and moral world of man and his worldview. The foundation of these transformations is the transition in education, as the hippocrine of our knowledge, the source that quenches thirst in them to the "new Enlightenment" as a decisive factor in the learning of a person to be him. This determined the purpose and objectives of the article. The purpose of the article is to substantiate the natural and necessary character of the formation of the "new Enlightenment", to reveal the architectonics of its content. Research objectives: in the context of the goal to uncover the factors that determine the need for a transition in education to the "new Enlightenment", its qualitative difference from the Enlightenment of the 17th-18th centuries; to characterize the new content of "connectedness" in education based on the use of new information technologies; analyze the process of formation of a new spiritual and moral outlook of a specialist on the universal values of humanity; focus the learner’s attention on focusing knowledge of sustainable development as a determining factor of the global problems of mankind through the interrelation of academic disciplines; an important component presents the demand for the formation of a new integral thinking, innovative in its essence and qualitatively different from the analytical one. It is noted that the transition to the path of integral thinking contributes to the connection, coordination and organization into a single whole of the fragments of the object under study. Such thinking is characterized by stability, reliability, variability; it is original in its connections with science and education, and methodological influence on individual and social consciousness. Integral thinking reflects a qualitatively new level of intelligence. Research methods: to achieve the stated goal and constructive solution of the tasks, the article used the method of abduction, analysis and synthesis, historical and logical, synergistic approach. The results of the research: a new paradigm of education is represented – the noospheric-information one corresponding to the factuality of the “new Enlightenment”, as its ability to reproduce itself on a changing scale. The change in the scale of the socio-sphere is due to its globalization processes. The content of the “new Enlightenment” is explicated as a qualitatively new level of formation of students' sustainable knowledge based on the integral innovative type of thinking based on the information resources of society, the use of modern educational technologies, as well as on the values of society, as the quintessence of its wisdom and public intelligence. Conclusions. Thus, the formation of a "new Enlightenment" is natural and necessary. This follows from the requirements of the “learn to be human” program, as well as from the development of an internally ordered education process. “New Enlightenment” also has an attribute of uniqueness, since it does not have anything to compare with, identify; it is an objective, essential, unique phenomenon; it is single, relative, determined by the previous development of education. It is based on the processes of intellectualization, innovation, informational content, humanism and is capable of solving constructively the tasks facing society.Актуальность исследования отражает единство требований Пекинского философского Конгресса "Учиться быть человеком" (2018 г.) и Юбилейного доклада "Римского Клуба" "Come On! Капитализм, близорукость, население и разрушение планеты" (2018), в которых процессы трансформаций социосферы раскрываются с позиций необходимости коренной ломки духовно-нравственного мира человека, его мировоззрения. Фундаментом этих преобразований является переход в образовании, как иппокрене наших знаний, источнику, утоляющему жажду в них, к "новому Просвещению", как решающему фактору научения человека быть им. Это определило цель и задачи статьи. Цель статьи заключается в обосновании закономерного и необходимого характера становления "нового Просвещения", раскрытии архитектоники его содержания. Задачи исследования: в контексте поставленной цели вскрыть факторы, обуславливающие необходимость перехода в образовании к "новому Просвещению", его качественное отличие от Просвещения ХVII-XVIII ст.; охарактеризовать новое содержание "связанности" в образовании на базе использования новых информационных технологий; проанализировать процесс формирования нового духовно-нравственного мировоззрения специалиста на универсальных ценностях человечества; акцентировать внимание обучаемого на фокусировке знаний устойчивого развития, как детерминирующем факторе глобальных проблем человечества, через взаимосвязь учебных дисциплин; важной составляющей выступает требование формирования нового интегрального мышления, инновационного по своей сущности и качественно отличающегося от аналитического. Отмечается, что переход на путь интегрального мышления способствует соединению, согласованию, организации в единое целое фрагментов исследуемого объекта. Такое мышление характеризуется стабильностью, надежностью, вариативностью, оно оригинально своими связями с наукой и образованием, методологическим воздействием на индивидуальное и общественное сознание. Интегральное мышление отражает качественно новый уровень интеллекта. Методы исследования. Для достижения сформулированной цели и конструктивного решения поставленных задач, в статье использованы метод абдукции, анализа и синтеза, исторического и логического, синергетический подход.Результаты исследования. Репрезентирована новая парадигма образования – ноосферно-информационная, соответствующая фрактальности "нового Просвещения", как его способности воспроизводить себя в изменяющемся масштабе. Изменение масштабов социосферы обусловлено ее глобализационными процессами. Эксплицировано содержание "нового Просвещения", как качественно нового уровня формирования устойчивых знаний обучаемых на основе интегрального инновационного типа мышления, базирующегося на информационных ресурсах общества, использовании современных образовательных технологий, а также на ценностных установках социума, как квинтэссенции его мудрости, способствующих становлению высокого уровня индивидуального и общественного интеллекта. Выводы. Таким образом, становление "нового Просвещения" закономерно и необходимо. Это вытекает из требований программы "учиться быть человеком", а также из развития внутренне упорядоченного процесса образования. "Новое Просвещение" обладает и атрибутивным параметром уникальности, поскольку его нет с чем сравнить, отождествить; оно есть объективный, сущностный, неповторимый феномен; оно единично, релятивно, детерминировано предшествующим развитием образования. Оно основывается на процессах интеллектуализации, инновационности, информационности, гуманистичности и способно конструктивно решать стоящие перед обществом задачи.Анотація. Актуальність дослідження відображає єдність вимог Пекінського філософського конгресу «Навчатися бути людиною» та Ювілейної доповіді «Римського Клубу» «Come On! Капіталізм, короткозорість, населення та руйнування планети» (2018 р.), у яких процеси трансформації соціосфери розкриваються з позицій необхідності докорінної ломки духовно-морального світу людини, її світогляду. Фундаментом цих перетворень є перехід в освіті, як іпокрена наших знань, джерело, яке втамовує спрагу у них, до «нового Просвітництва», як вирішального фактору, навчання людини бути нею. Мета статті полягає в обґрунтуванні закономірного та необхідного становлення «нового Просвітництва», розкрити архітектоніку його змісту. Задачі дослідження: у контексті поставленої мети розкрити фактори, які обумовлюють необхідність переходу в освіті до «нового Просвітництва», його якісну відмінність від Просвітництва ХVII–XVIII ст..; охарактеризувати нові зміст «пов’язаності» в освіті на основі використання нових інформаційних технологій; проаналізувати процес формування нового духовно-морального світогляду спеціаліста на універсальних цінностях людства; акцентувати увагу навчає мого на фокусуванні знань стійкого розвитку, як детермінуючого фактору глобальних проблем людства, через взаємозв’язок навчальних дисципліни; важливою складовою виступають вимоги формування нового інтегрального мислення, інноваційного за своєю сутністю та якісно відмінного від аналітичного. Зазначається, що перехід на шлях інтегрального мислення сприяє з’єднанню, погодженню, організації в єдине ціле фрагментів досліджуваного об’єкта. Таке мислення характеризується стабільністю, варіативністю, воно оригінальне своїми зв’язками з наукою та освітою, методологічною дією на індивідуальну та суспільну свідомість. Інтегральне мислення відображає якісно новий рівень інтелекту. Методи дослідження. Заради дослідження сформульованої мети та конструктивного вирішення поставлених задач, у статті використовуються метод абдукції, аналізу та синтезу, історичного та логічного, синергетичний підхід.Результати дослідження. Репрезентовано нову парадигму освіти – ноосферо-інформаційну, відповідні фрактальності «нового Просвітництва», як його здібності відтворювати себе у змінюваному масштабі. Зміна масштабів соціосфери обумовлена її глобалізацій ними процесами. Експліковано зміст «нового Просвітництва» як якісно нового рівня формування стійких знань тих, хто навчається, на основі інтегрального, інноваційного типу мислення, які базуються на інформаційних ресурсах суспільства, використовуваних сучасних новітніх технологій, а також на ціннісних уявленнях соціуму, як квінтесенції його мудрості, яка сприяє становленню високого рівня індивідуального та суспільного інтелекту. Висновки. Таким чином, становлення «нового Просвітництва» закономірне та необхідне. Це випливає з вимог програми «навчатися бути людиною», воно відображає розвиток внутрішньо упорядкованого процесу освіти. «Нове Просвітництво» є і атрибутивним параметром унікальності, оскільки його немає з чим порівняти, ототожнити; воно є об’єктивний, сутнісний, неповторний феномен; воно оціночне, релятивне, детерміноване попереднім розвитком освіти. Воно обґрунтовано на процесах інтелектуалізації, інноваційності, інформаційності, гуманістичності та може вирішувати задачі, які стоять перед суспільством