ЛОГОЕПІСТЕМА-ІДЕОНІМ У ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ НАРАТИВУ І. ІЛЬФА ТА Є. ПЕТРОВА

The names of objects of spiritual functioning of human activities in the narrative of Ilf and Petrov in linguocultural aspect are examined. Narrative of Ilf and Petrov is a unique material for the analysis of the realities used in describing of the Russian socio-cultural space of the early XX century. Ideonyms as a collection of different categories of proper name that have denotations in the intellectual, ideological and artistic activities, represent a complex linguistic phenomenon. They are autonomous, but not isolated onomastic language subsystem, which is subordinate to the general linguistic laws, but has specific features due to deeper than other onyms influence of extra-linguistic factors. This onomastic unit differs by unique linguocultural content. Nominating names associated with the spiritual activities and being used for evaluation and characterization of different phenomena of reality, ideonyms fulfill the function of logoepisthemes, being the traces of culture in language or languages in culture.В статье рассматривается функционирование наименований объектов духовной деятельности человека в нарративе И. Ильфа и Е. Петрова в лингвокультурологическом аспекте. Нарратив И. Ильфа и Е. Петрова представляет уникальный материал для анализа реалий, используемых для описания русского социально-культурного пространства начала XX века. Идеонимы как совокупность различных категорий имени собственного, которые имеют денотаты в умственной, идеологической и художественной сфере человеческой деятельности, представляют собой сложное языковое явление. Они являются автономной, но не изолированной ономастической подсистемой языка, которая подчиняется общелингвистическим закономерностям, но обладает специфическими особенностями, обусловленными более глубоким, по сравнению с другими онимами, влиянием экстралингвистических факторов. Данная ономастическая единица отличается уникальным лингвокультурным содержанием. Называя имена, связанные с духовной сферой человеческой деятельности, употребляясь для оценки и характеризации различных явлений окружающей действительности, идеонимы выполняют функцию логоэпистемы и являются следами культуры в языке или языка в культуре.У статті розглянуто функціонування найменувань об'єктів духовної діяльності людини в наративі І. Ільфа та Є. Петрова в лінгвокультурологічному аспекті. Наратив І. Ільфа та Є. Петрова є унікальним матеріалом для аналізу реалій, які використовуються для опису російського соціально-культурного простору початку XX ст. Ідеоніми як сукупність різних категорій власного імені, які мають денотати в розумовій, ідеологічній та художній сфері людської діяльності, являють собою складне мовне явище. Вони є автономною, але не ізольованою ономастичною підсистемою мови, яка підпорядковується за- гальнолінгвістичним закономірностям, але має специфічні особливості, що зумовлюні більш глибоким, у порівнянні з іншими онімами, впливом екстралінгвістичних чинників. Ця ономастична одиниця відрізняється унікальним лінгвокультурним змістом. Називаючи імена, пов'язані з духовною сферою людської діяльності, використовуючись для оцінки та характеризації різних явищ навколишньої дійсності, ідеоніми виконують функцію логоепістеми і є слідами культури в мові або мови в культурі