Репрессивно-дискриминационная политика и режимные мероприятия советской власти относительно населения Украины (1917–1953 гг.)

Пащенко, Д. А. Репресивно-дискримінаційна політика та режимні заходи радянської влади щодо населення України (1917–1953 рр.) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. А. Пащенко; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2018. - 23 с.Дисертаційний проект сфокусований на комплексному дослідженні мотиваційних чинників, законодавчо-нормативної бази репресивно-дискримінаційної політики більшовицького керівництва, режимних (заборонних) та ізоляційних заходів упродовж 1917–1953 років. Запропоновано авторську періодизацію репресивної політики радянської держави у зазначений історичний період. Подано характеристику різних категорій громадян, які підпадали під дію режимно-дискримінаційних заходів: «колишніх», «контрреволюціонерів», «паразитуючих елементів», бандитів, політемігрантів, утримувачів «кубел», шахраїв, спекулянтів, фальшивомонетників, репатрійованих та інших «соціально небезпечних елементів». Здійснено реконструкцію інституційного оформлення цієї ланки державного терору, зокрема представленої особливою комісією з вислання, Особливою нарадою, «міліцейськими» і «паспортними трійками». У руслі загальної заборонно-обмежувальної політики розглядається примусове прикріплення до промислових підприємств працівників оборонної, вугільної, металургійної, хімічної, суднобудівної галузей, залізничного транспорту, ощадкас.The dissertation project focuses on the comprehensive study of the motivational factors, the legislative and normative base of the repressive-discriminatory policy of the Bolshevik leadership, (forbidden) regime and y isolation measures during 1917-1953. On the basis of a wide array of sources covering archival and published documents, modern theoretical and conceptual developments of domestic and foreign scientists, an attempt was made to systematically reconstruct one of the most odious vectors of the Soviet ruling elite - state terror against its own people. It is shown in the work that immediately after the seizure of power, the Bolsheviks resorted to the isolation or destruction of their political opponents. Legitimation of the state of the "dictatorship of the proletariat" was thus subordinated to the legislative and normative process. From the beginning of the 20th century, the judicial and extrajudicial practice of expulsion was regulated. The process of formation of the system of regime areas, the number of which constantly grows, as well as the algorithm of the introduction of a special legal regime - a martial state with all inherent attributes - is revealed. Characterization of various categories of citizens subject to the regime-discrimination measures: "former", "counterrevolutionaries", "parasitic elements", bandits, political migrants, "cubes", fraudsters, speculators, counterfeiters, repatriated and other "socially dangerous elements" » The passport procedure is interpreted as a tool for "clearing" the restricted areas from "unreliable" persons.Диссертационный проект сфокусирован на комплексном исследовании мотивационных факторов, законодательно-нормативной базы, институционного оформления репрессивно-дискриминационной политики советского руководства, в частности режимно-изоляционных мероприятий на протяжении 1917–1953 годов. На основе репрезентативного круга источников осуществлена попытка системной реконструкции одного из наиболее одиозных векторов деятельности советской правящей верхушки – государственного террора против собственного народа. В работе подчёркивается, что средством обеспечения безопасности государства «диктатуры пролетариата» являлось насилие в отношении всех настоящих и предполагаемых оппонентов, а инструментом легитимации – нормативно-правовое и институционное оформление репрессий, в частности высылки и ссылки (судебной и внесудебной). Раскрывается формирование института режимных территорий, а также алгоритм введения и функционирования особого правового режима – военного положения. Охарактеризованы категории граждан, к которым в первую очередь применялись указанные и другие репрессивные санкции. Процедура паспортизации трактуется как инструмент «чистки» режимных территорий от «неблагонадёжных » элементов. Проанализирована деятельность основных структурных элементов государственного механизма террора – Особой комиссии по ссылке, Особого совещания, «милицейских» и «паспортных троек». В русле ограничительно-дискриминационного курса рассматривается принудительное закрепление работающих за ведущими промышленными объектами. Прослеживаются попытки «либерализации» репрессивной политики после смерти Сталина при сохранении их общей направленности