ІКОНІЧНІ ЛОГОГРАМИ ШУМЕР І ТАМГА-ЗНАКИ, ПЕТРОГЛІФИ ЄВРАЗІЙСЬКИХ КОЧІВНИКІВ

The given article investigates the Sumerian iconic logograms and their borrowings in Assyria, concurring and comparing with tamga-signs (tokens) of Eurasian nomads for equivalent’s purpose rather than for determination’s aim. These collations have revealed ancestor’s trace of acculturation between autochthonous population of the south parts of Mesopotamia and aliens, presumably, kangaroo, which penetrated to them from north-east of Central Asian Iranian table land and mixed with them. The article considers the acculturate consequences between settled and nomadic nations before occupation of south parts of Mesopotamia. The consequences of acculturate, mainly in coincidence of Sumerian graphical logograms and tamgatokens of Eurasian nomads. A hypothesis was confirmed, that the information in Eurasia was delivered in latitudinal direction, however, to small extent upon meridian that entailed of diverse of letter systems, namely syllabic and alphabetic in the West and Central Asia and hieroglyphic in the East. Additionally, the problem of adjacency of Sumerian linguistic order and an ural-altaic linguistic system. It concerns proximity of these languages that they have common agglutinate order and identical phonetic processes. Given the comparison of Sumerian graphic logograms and tamga-tokens, the basic meaning of these tokens is emerged, moreover it would be a basis of token’s creation in the amidst of the first millennium B. C., which was in the incorporative level of its development in Altai. Considering Sumerian-Turkic lexical correspondences following languages: Old Turkic, Old Qypchaq language, modern Qypchaq (Chuvash, Kazakh, Kyrgyz, Nogai, Crimean Tatar etc.) and Altaic languages (Khakassian, Altaic, Tuva, Yakut), also Turkish and Mongolian languages. Defined areas of distribution signs-tamga equivalently with Sumerian iconic logograms (Romania (Asanchi, Omurchi), Hungary, southern limits of the forest steppe zone of East Europe around Black (minor Asia) and Caspian seas, Saryarka of Kazakhstan, Altai, Northern and Inner Mongolia and East Turkestan).В статье исследуются шумерские иконические логограммы (архаического (Ša) и классического (Ša) эпох) и их непосредственные заимствования в Ассирии (As); сопоставляются и сравниваются с тамгами-знаками и петроглифами евразийских кочевников с целью определения не идентичности, а эквиполентности знаков. Эти сопоставления отражают древнейшие следы аккультурации между автохтонным населением южных пределов Месопотамии и пришельцами, вероятно, кенгеру, которые проникли к ним с северо-востока, с иранского плато Центральной Азии, и смешались с ними. В работе рассматриваются следствия и последствия аккультурации между оседлыми и кочевыми народами до завоевания южной части двуречья аккадцами. Следствия и последствия аккультурации проявляются, прежде всего, в схожести изобразительных логограмм шумер с тамгами-знаками кочевников Евразии. Подтверждается гипотеза о том, что информация в Евразии передавалась в широтном направлении, но в меньшей степени по меридиану, что приводило к развитию различных систем письма: слогового и алфавитного на Западе и в Центральной Азии и иероглифического на Востоке. В работе рассматривается проблема близости языкового строя шумер с языками урало-алтайской языковой семьи. Это касается близости этих языков: у них общий агглютинативный строй и идентичные фонетические процессы. При сравнении шумерских изобразительных логограмм с тамгами-знаками выявляется «зерно» первосмысл этих знаков, что могло быть основанием для создания в серединепервого тысячелетия до н.э. первых рунических знаков-символов, которые имелись в древности на инкорпорирующем уровне развития на Алтае. Рассматриваются шумеро-тюркские лексические соответствия ряда тюркских языков: древнетюркского, старокыпчакского, современных кыпчакских (чувашского, казахского, киргизского, ногайского, крымскотатарского и др.) и алтайских языков (хакасского, алтайского, тувинского, якутского), а также турецкого и монгольского языков. Определяются ареалы распространения тамги-знаков, эквиполнетные с шумерскими иконическими логограммами (Румыния (Асанчи, Омурчи)), Венгрия, южные пределы лесостепной зоны Восточной Европы вокруг Чёрного (Малая Азия) и Каспийского морей, Сары-Арки Казахстана, Алтая, северной и внутренней Монголии и Восточного Туркестана).У статті досліджуються шумерські іконічні логограми (архаїчної (Ša) і класичної (Ša) епох) і їх безпосередні запозичення в Ассирії (As); зіставляються і порівнюються з тамга-знаками і петрогліфами євразійських кочівників з метою визначити не ідентичність, а еквіполентність знаків. Ці зіставлення відбивають найдавніші сліди акультурації між автохтонним населенням південних регіонів Месопотамії та прибульцями, ймовірно, кенгеру, які проникли сюди з північного сходу, з іранського плато Центральної Азії, та змішалися з автохтонним населенням. В роботі розглядаються слідства та наслідки акультурації між осілими та кочовими народами до завоювання південної частини Дворіччя акадцями. Слідства та наслідки акультурації проявляються, перш за все, у схожості образотворчих логограм шумерів з тамга-знаками кочівників Євразії. Підтверджується гіпотеза про те, що інформація в Євразії передавалася в широтному напрямку, але в меншій мірі меридіанами, що призводило до розвитку різних систем письма: складового й алфавітного на Заході і в Центральній Азії, та ієрогліфічного на Сході. У роботі розглядається проблема близькості мовного ладу шумерів з мовами урало-алтайської мовної сім’ї. Це стосується близькості цих мов: у них загальний аглютинативний лад і ідентичні фонетичні процеси. При порівнянні шумерських образотворчих логограм з тамга-знаками виявляється «зерно» першого значення цих знаків, що могло бути підставою для створення в середині першого тисячоліття до н. е. перших рунічних знаків-символів, які існували в давнину на інкорпоруючому рівні розвитку на Алтаї. Розглядаються шумеро-тюркські лексичні відповідники ряду тюркських мов: давньотюркської, старокипчацької, сучасних кипчацьких (чуваської, казахської, киргизької, ногайської, кримськотатарської та ін.) і алтайських мов (хакаської, алтайської, тувинської, якутської), а також турецької та монгольської мов. Визначаються ареали поширення тамги-знаків, еквіполентних з шумерськими іконічними логограмами (Румунія (Асанчі, Омурчі)), Угорщина, південні межі лісостепової зони Східної Європи навколо Чорного (Мала Азія) і Каспійського морів, Сари-Арки Казахстану, Алтаю, Північної та Внутрішньої Монголії, Східного Туркестану)