КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГАРЯЧКИ ЗАХІДНОГО НІЛУ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

West Nile Fever (WNF) is an actual zooanthroponotic natural focal transmissible extremely dangerous disease with a planetary distribution. It belongs to priority of medical and social problems. Natural and anthropurgical foci of WNF are stable over the time, their structure and boundaries are modified under influence of many natural and social factors. Clinical manifestation of WNF is diverse with significant proportion of neuroinvasive forms. Ukraine is an endemic area of WNF since 2006, but epidemiological surveillance hasn’t been carried out to appropriate standards in last twenty years. In order to assess the clinical and epidemiological characteristics of WNF in western Ukrainian region, we serologically examined 816 hospitalized infectious patients with seasonal febrile diseases of unknown etiology. WNF was verified in (12.6±1.2) % examined patients. All age groups were infected: from 2 to 72 years (average age 38.6), the largest proportions were in age groups of 41–60 and 26–40 years. Residents of cities and females predominated among patients with WNF, and pensioners, schoolchildren, handymen predominated among population groups. The risk season fell in May-July, although sporadic cases registered in other months of the year. The clinical manifestation of WNF was diverse, with defeat of one or more systems together with hyperthermic syndrome. In general, patients with flu-like syndrome – (28.2±4.4) %, symptoms of respiratory system affection – (26.2±4.3) %, and of hepatobiliary system and digestive tract – (25.3±4.3) %. Children were prevailed in group of patients with central nervous system lesions. In general morbidity rate was 22.0 per 100 thousand population. The region we surveyed belongs to hyperendemic area according to results of WNF incidence.Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – актуальне зооантропонозне природно-осередкове трансмісивне особливо небезпечне захворювання з планетарним поширенням, належить до пріоритетних проблем за медико-соціальними параметрами. Природні та антропургічні осередки ГЗН стабільні у часі. Їх структура та межі модифікуються під впливом багатьох природних і соціальних чинників. Клінічна маніфестація ГЗН у людей вкрай розмаїта зі значною часткою ней­роінвазивних форм. Україна належить до ендемічних територій щодо ГЗН від 2006 р., але в останні двадцять років епідеміологічний нагляд щодо ГЗН не здійснювали в належних стандартах. З метою оцінки клініко-епідеміологічних характеристик ГЗН у західноукраїнському регіоні нами серологічно обстежено 816 стаціонарних інфекційних хворих на сезонні гарячкові захворювання невстановленої етіології. ГЗН верифіковано у (12,6±1,2) % обстежених пацієнтів. Хворіли люди усіх вікових груп: від 2 до 72 років (середній вік 38,6 року), найбільша частка припадала на вікові групи 41-60 і 26-40 років. Серед хворих на ГЗН переважали жителі міст та особи жіночої статі, а серед груп населення – пенсіонери, школярі й різноробочі. Сезон епідемічного ризику припадав на травень-липень, хоча спорадичні випадки реєструвалися і в інші місяці року. Клінічна маніфестація ГЗН була розмаїта, з ураженням однієї або декількох систем на фоні гіпертермічного синдрому. У цілому переважали хворі із ГРВІ-синдромокомплексом – (28,2±4,4) %, симптомами ураження дихальної системи – (26,2±4,3 %), гепатобіліарної системи і травного каналу – (25,3±4,3 %). У групі хворих з ураженням ЦНС переважали діти. Рівень захворюваності населення у цілому становив 22,0 на 100 тис. населення. За показниками захворюваності на ГЗН обстежений регіон належить до гіперендемічних територій