«ТЕСТ НА ПРОПОРЦІЙНІСТЬ» ЯК ПЕРЕДУМОВА ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСУ «АНТИКОРУПЦІЙНИХ» ОБМЕЖЕНЬ

Relevance. In search of optimal ways to improve the regulatory framework and unify the practice of using the resource "anti-corruption" restrictions as a tool to prevent corruption in its various external forms of manifestation to significantly improve the efficiency, effectiveness of such use is quite possible and advisable to form a completely new, consistent with the latter achievements of legal science, doctrinal basis for thematic rulemaking and law enforcement. The updated professional doctrinal provisions on the implementation of "filters" of defective regulatory frameworks for the use of "anti-corruption" restrictions may serve as an element of such foundation. One of mentioned above provisions is the "proportionality test". The observance of its elements can eliminate the preconditions for "defect" of the normative aspect of the resource "anti-corruption" restrictions and significantly increase the efficiency of their use. The subject of the study is "test and proportionality" as a prerequisite for the effective use of the resource "anti-corruption" restrictions. The object of the study is the public relations that arise in the process of compliance with the "proportionality test" during the use of the resource "anti-corruption" restrictions. The methodology of research is formed by a set of general scientific and special methods of scientific knowledge. As a basic method - dialectical, additionally used methods of semantic analysis, logical, comparative, modeling, forecasting. Research results.  Throughout the diversity of anti-corruption measures (such as corruption offenses), anti-corruption restrictions are effective, aimed directly at eliminating any prerequisites for use by persons authorized to perform the tasks and functions of the state or local government, for the realization and protection of their augmented interests or the private interests of loved ones. However, the "defect" of the legal framework for the use of their resource (selectivity of fixing the "basic" terminological apparatus, oversaturation of evaluation provisions, "open" lists, the presence of banquet, withdrawal standards, the absence of clearly defined "limits", erroneous identification of prohibitions and (prohibition), etc.) significantly complicates enforcement, and therefore reduces the efficiency of their resource use. It is quite possible to eliminate the corresponding problem by adhering to the "proportionality test" in its "broad" sense (elements of which are: relevance (legality, legal certainty, adherence to a legitimate aim), necessity (minimizing interference with a person's "private autonomy", use of less intrusive means of interference), proportionality (the "fair" balance of public and private interests, the appeal of "excessive" interference, compensation for harm) while improving the regulatory framework and unifying the practice effect and the proper use of appropriate tools to prevent corruption.Pertinencia. En busca de formas óptimas para mejorar el marco regulatorio y unificar la práctica de usar las restricciones "anticorrupción" de los recursos como una herramienta para prevenir la corrupción en sus diversas formas externas de manifestación para mejorar significativamente la eficiencia, la efectividad de dicho uso es bastante posible y aconsejable formar una base completamente nueva, consistente con los últimos logros de la ciencia jurídica, la base doctrinal para la elaboración de normas temáticas y la aplicación de la ley. Las disposiciones doctrinales profesionales actualizadas sobre la implementación de "filtros" de marcos regulatorios defectuosos para el uso de restricciones "anticorrupción" pueden servir como un elemento de tal fundamento. Una de las disposiciones mencionadas anteriormente es la "prueba de proporcionalidad". La observancia de sus elementos puede eliminar las condiciones previas para el "defecto" del aspecto normativo de las restricciones "anticorrupción" de los recursos y aumentar significativamente la eficiencia de su uso. El tema del estudio es "prueba y proporcionalidad" como requisito previo para el uso efectivo de las restricciones de recursos "anticorrupción". El objeto del estudio son las relaciones públicas que surgen en el proceso de cumplimiento de la "prueba de proporcionalidad" durante el uso de las restricciones de recursos "anticorrupción". La metodología de investigación está formada por un conjunto de métodos científicos generales y métodos especiales de conocimiento científico. Como método básico: dialéctico, métodos utilizados adicionalmente de análisis semántico, lógico, comparativo, modelado, pronóstico. Resultados de la investigacion. A lo largo de la diversidad de medidas anticorrupción (como los delitos de corrupción), las restricciones anticorrupción son efectivas, dirigidas directamente a eliminar cualquier requisito previo para el uso de personas autorizadas para realizar las tareas y funciones del gobierno estatal o local, para la realización y protección de sus intereses aumentados o los intereses privados de sus seres queridos. Sin embargo, el "defecto" del marco legal para el uso de sus recursos (selectividad para la fijación del aparato terminológico "básico", sobresaturación de las disposiciones de evaluación, listas "abiertas", la presencia de banquetes, normas de retiro, la ausencia de definiciones claramente definidas "límites", identificación errónea de prohibiciones y (prohibición), etc.) complica significativamente la aplicación y, por lo tanto, reduce la eficiencia del uso de sus recursos. Es muy posible eliminar el problema correspondiente adhiriéndose a la "prueba de proporcionalidad" en su sentido "amplio" (elementos de los cuales son: relevancia (legalidad, seguridad jurídica, adhesión a un objetivo legítimo), necesidad (minimizando la interferencia con la persona "autonomía privada", uso de medios menos intrusivos de interferencia), proporcionalidad (el equilibrio "justo" de intereses públicos y privados, el atractivo de la interferencia "excesiva", compensación por daños) al tiempo que mejora el marco regulatorio y unifica el efecto de la práctica y El uso adecuado de las herramientas apropiadas para prevenir la corrupción.Актуальність. В умовах пошуку оптимальних шляхів удосконалення нормативних засад та уніфікації практики використання ресурсу «антикорупційних» обмежень як інструменту запобігання корупції у різних її зовнішніх формах прояву задля істотного підвищення результативності, дієвості такого використання цілком можливим і доцільним є формування абсолютно нового, такого, що узгоджується із останніми досягненнями правової науки, доктринального базису для тематичної нормотворчості та правозастосування. Складовою такого фундаменту можуть слугувати оновлені фахові доктринальні положення стосовно впровадження «фільтрів» дефектності нормативно-правових засад використання  «антикорупційних» обмежень, одним із яких є «тест на пропорційність», дотримання елементів якого й дозволяє усунути передумови «дефектності» нормативного аспекту ресурсу «антикорупційних» обмежень та істотно підвищити ефективність їх використання. Предметом дослідження є «тест та пропорційність» як передумова ефективного використання ресурсу «антикорупційних» обмежень. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які вникають у процесі дотримання «тесту на пропорційність» при використанні ресурсу «антикорупційних» обмежень. Методологію дослідження формує сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Як базовий визначається діалектичний, додатково використовуються методи семантичного аналізу, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, моделювання, прогнозування. Результати дослідження.  Серед всього розмаїття засобів запобігання корупції (зокрема, правопорушенням, пов’язаним із корупцією) дієвими є «антикорупційні» обмеження, зорієнтовані безпосередньо на усунення будь-яких передумов для використання особами, уповноваженими на виконання завдань і функцій держави або місцевого самоврядування, переваг публічної служби для реалізації та захисту своїх призваних інтересів або ж приватних інтересів близьких осіб. Однак «дефектність» нормативно-правових засад використання їх ресурсу (вибірковість закріплення «базового» термінологічного апарату, перенасиченість оціночними положеннями, «відкритими» списками, наявність банкетних, відсильних  норм, відсутність чітко визначених «меж», помилкове ототожнення заборон та обмежень («м’якої» заборони) тощо) істотно ускладнює правозастосування, а отже знижує ефективність використання їх ресурсу. Усунути відповідну проблему цілком можливо за рахунок дотримання «тесту на пропорційність» у «широкому» його розумінні (елементами якого є: доречність (законність, правова визначеність, дотримання легітимної мети), необхідність (мінімізація втручання у «приватну автономію» особи, використання менш інтрузивних засобів втручання), сумірність («справедливий» баланс публічних та приватних інтересів, оскарження «надмірного» втручання, відшкодування завданої шкоди) одночасно удосконаливши нормативні засади та уніфікувавши практику ефективного використання відповідних інструментів запобігання корупції