ДОЗВІЛ НА РОЗРОБЛЕННЯ ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ДЛЯ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЯК АДМІНІСТРАТИВНА ПОСЛУГА: ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДЛЯ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ

The agrarian sector of any agricultural country is always the most attractive for citizens and business. The free acquisition of a land plot by citizens from territorial communities or the state is, on the one hand, guaranteed by the Constitution of Ukraine, and on the other hand, it is one of the most problematic rights in the conditions of gradual reduction of the respective land allotments. On this basis, the disproportionality between supply and demand gives rise to numerous conflicts between citizens and authorities, which are most often resolved in courts. At the same time, the imperfection of the Ukrainian legislation leads to ambiguous judicial practice in resolving relevant disputes, which is considered inadmissible, especially for the candidate countries for the European Union membership. The purpose of the article is to substantiate the position, according to which the activity of a governmental authority in granting citizens the permit for the development of a land management plan for a land plot allocation should be recognized as an administrative service. To achieve this goal, the following general legal and branch methods of perception of social phenomena are used: formal and legal method, comparative and legal method, state and legal modelling method, and others. The main results are the construction of an algorithm of normative arguments, which prove that the permit for the development of a land management plan for a land plot allocation is a type of administrative services. The reasons are provided for the necessity to enshrine the list of services in the field of land relations, which have the status of administrative services, in the legislative act, as well as to develop standard provisions for such administrative services.El sector agrario de cualquier país agrícola es siempre el más atractivo para los ciudadanos y las empresas. La adquisición gratuita de una parcela de tierra por parte de ciudadanos de comunidades territoriales o del estado está, por un lado, garantizada por la Constitución de Ucrania, y por otro lado, es uno de los derechos más problemáticos en las condiciones de reducción gradual de las asignaciones de tierras respectivas. Sobre esta base, la desproporcionalidad entre la oferta y la demanda da lugar a numerosos conflictos entre ciudadanos y autoridades, que a menudo se resuelven en los tribunales. Al mismo tiempo, la imperfección de la legislación ucraniana lleva a una práctica judicial ambigua en la resolución de disputas relevantes, lo que se considera inadmisible, especialmente para los países candidatos a la membresía en la Unión Europea. El propósito del artículo es fundamentar la posición, según la cual la actividad de una autoridad gubernamental al otorgar a los ciudadanos el permiso para el desarrollo de un plan de manejo de tierras para una asignación de parcelas debe reconocerse como un servicio administrativo. Para lograr este objetivo, se utilizan los siguientes métodos generales y legales de percepción de fenómenos sociales: método formal y legal, método comparativo y legal, método de modelado estatal y legal, y otros. Los resultados principales son la construcción de un algoritmo de argumentos normativos, que prueban que el permiso para el desarrollo de un plan de manejo de tierras para una asignación de parcelas es un tipo de servicios administrativos. Se proporcionan los motivos para la necesidad de consagrar la lista de servicios en el campo de las relaciones territoriales, que tienen el estado de servicios administrativos, en el acto legislativo, así como para desarrollar disposiciones estándar para dichos servicios administrativos.Земельний сектор будь-якої аграрної держави є завжди найбільш привабливим для громадян та підприємництва. Безоплатне отримання земельної ділянки громадянами від територіальних громад чи держави є, з одного боку, гарантованим Конституцією України правом, з іншого – одним з найбільш проблемних в умовах поступового зменшення відповідних земельних наділів. На цій основі дисбаланс попиту й пропозиції породжує численні конфлікти між громадянами та владними органами, які найчастіше вирішуються у судовому порядку. При цьому недосконалість українського законодавства призводить до неоднозначної судової практики у вирішенні відповідних спорів, що уважається неприйнятним, особливо для країн кандидатів на членство у Європейському Союзі. Метою статті є аргументування позиції, згідно з якою діяльність органу влади з надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має визнаватися адміністративною послугою. Для досягнення цієї мети використовувались загально юридичні та галузеві методи пізнання суспільних явищ, зокрема, це: формально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод, метод державно-правового моделювання та інші. Основні результати полягають у побудові алгоритму нормативних аргументів, які доводять, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки є різновидом адміністративних послуг. Аргументується необхідність закріплення в законодавчому акті переліку послуг в сфері земельних відносин, які мають статус адміністративних послуг, а також розроблення типових положень про такі адміністративні послуги