Ефективність терапії неспецифічного виразкового коліту з урахуванням способу введення лікарських засобів

Aim to increase the effectiveness of ulcerative colitis (UC) treatment by combination of the basic therapy with Bifidumbacterin in microclysters with clinical and pathogenic features of the disease assessment.Materials and methods. 38 UC patients with primary lesion of the left side colon (20 men, 18 women) in the disease active phase were recruited into the study. The average age was 32.4 ± 8.1 years with disease duration from 1 to 10 years. All patients were divided into 2 equal groups: Group I consisted of patients who were prescribed basic therapy with common scheme, and the second group – patients with basic therapy, who received 10 additional doses of Bifidumbacterin in microclysters (once daily for 14 days). Common clinical, laboratory, endoscopy (colonoscopy, sigmoidoscopy), morphological (histological examination of biopsy), bacteriological (intestinal microbiota) and statistical methods were used.Results. Examination of UC patients before and after the course of treatment with Bifidumbacterin in microclysters in combination with basic therapy revealed the positive effect on clinical and endoscopic disease manifestations and restore the colon microflora. The combination of basic UC therapy and Bifidumbacterin in microclysters is efficient enough to achieve and maintain remission, to reduce inflammation of the colon mucous membrane and to correct dysbiosis.Conclusions. Defects of epithelial surface with diffuse inflammatory cell infiltrate of the lamina propria, change of microbiota and marked decrease in the number of obligate microflora with increase the number of elective bacteria were detected. Combination of the basic treatment with Bifidumbacterin in microclysters led to positive dynamics of clinical and endoscopic UC signs. Such as reduction of dysbiosis (the significant increase in the number of bifidobacteria from (5.38 ± 0.17) to (6.79 ± 0.12) lg CFU/g, p < 0.05). Clinical remission in patients of this group was achieved in 73.6 % of cases.Цель работы – повысить эффективность лечения больных неспецифическим язвенным колитом (НЯК) с применением на фоне базисной терапии бифидумбактерина в микроклизмах на основе изучения клинических и патогенетических особенностей течения заболевания.Материалы и методы. Обследовали и пролечили 38 больных НЯК с преимущественным поражением левой половины толстой кишки (20 мужчин, 18 женщин) в активной фазе заболевания, средний возраст составил 32,4 ± 8,1 года с длительностью заболевания от 1 до 10 лет. Все больные были равномерно распределены на 2 группы: пациентам I группы предназначалась базисная терапия по общепринятой схеме, а II группа больных вместе с базисной терапией дополнительно получала 10 доз бифидумбактерина в микроклизмах один раз в сутки в течение 14 дней. Проводили общеклинические, лабораторные, эндоскопические (колоноскопия, ректороманоскопия), морфологические (гистологическое исследование биоптата), бактериологические (состояние кишечного микробиоценоза) и статистические методы исследования.Результаты. Комплексное обследование больных НЯК до и после проведённого курса лечения с применением бифидумбактерина в микроклизмах на фоне базисной терапии позволило выявить положительный эффект по уменьшению клинических, эндоскопических проявлений заболевания и восстановления микрофлоры толстой кишки. Комбинация базисной терапии НЯК и бифидумбактерина в микроклизмах достаточно эффективна для достижения и поддержания ремиссии, способствует уменьшению воспалительного процесса слизистой оболочки толстой кишки и снижению степени дисбиоза.Выводы. Среди особенностей течения заболевания отмечено наличие дефектов поверхностного эпителия с диффузным воспалительным клеточным инфильтратом собственной пластинки слизистой оболочки толстой кишки и изменения микробиоценоза, которые характеризовались снижением количества облигатной микрофлоры и увеличением числа факультативных бактерий. Добавление к базисной терапии бифидумбактерина в микроклизмах приводило к выраженной динамике клинических и эндоскопических проявлений НЯК вследствие снижения степени дисбиоза толстой кишки (за счёт достоверного увеличения количества бифидобактерий с (5,38 ± 0,17) до (6,79 ± 0,12) lg КОЕ/г, p < 0,05). Клиническая ремиссия у больных этой группы достигнута в 73,6 % случаев.Мета роботи – підвищити ефективність лікування хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК) із застосуванням на тлі базисної терапії біфідумбактерину в мікроклізмах на основі вивчення клінічних і патогенетичних особливостей перебігу захворювання.Матеріали та методи. Обстежили та пролікували 38 хворих на НВК із переважним ураженням лівої половини товстої кишки (20 чоловіків, 18 жінок) в активній фазі захворювання, середній вік становив 32,4 ± 8,1 року з тривалістю захворювання від 1 до 10 років. Усіх хворих рівномірно поділили на дві групи: пацієнтам І групи призначалась базисна терапія за загальноприйнятою схемою, а ІІ група хворих разом із базисною терапією додатково отримувала 10 доз біфідумбактерину в мікроклізмах один раз на добу протягом 14 днів. Виконували загально-клінічні, лабораторні, ендоскопічні (колоноскопія, ректороманоскопія), морфологічні (гістологічне дослідження біоптату), бактеріологічні (стан кишкового мікробіоценозу) та статистичні методи дослідження.Результати. Комплексне обстеження хворих на НВК до та після курсу лікування з застосуванням біфідумбактерину в мікроклізмах на тлі базисної терапії дало можливість виявити позитивний ефект щодо зменшення клінічних та ендоскопічних проявів захворювання та відновлення мікрофлори товстої кишки. Комбінація базисної терапії НВК і біфідумбактерину в мікроклізмах є доволі ефективною для досягнення та підтримки ремісії, сприяє зменшенню запального процесу слизової оболонки товстої кишки та зниженню ступеня дисбіозу.Висновки. Серед особливостей перебігу захворювання відзначена наявність дефектів поверхневого епітелію з дифузним запальним клітинним інфільтратом власної пластинки слизової оболонки товстої кишки зі змінами мікробіоценозу, які характеризувались зниженням кількості облігатної мікрофлори та збільшенням числа факультативних бактерій. Додавання до базисної терапії біфідумбактерину в мікроклізмах призводило до більш вираженої динаміки клінічних та ендоскопічних проявів НВК унаслідок зниження ступеня дисбіозу товстої кишки (через вірогідне збільшення кількості біфідобактерій із (5,38 ± 0,17) до (6,79 ± 0,12) lg КУО/г, p < 0,05). Клінічна ремісія у хворих цієї групи досягнута в 73,6 % випадків