Hryhoriy Skovoroda: Trial by Language

Розгляд мови творів Григорія Сковороди потребує різних підходів. У статті зроблено спробу з’ясувати особливості мовомислення Г. Сковороди з погляду philosophia perennis, тобто науки про Божу Премудрість у її ренесансно-бароковій версії. Cприйняття символічного характеру Святого Письма й аналогічної функції людської мови, покликаної прокладати шляхи до розуміння біблійного сенсу, відчитуємо як знаки проявлення поетологічного характеру Божественного Творіння, спроєктовані на самопізнання людини. Послідовний акцент на несуттєвості зовнішніх форм Божого Слова, на потребі «вилущування» його внутрішнього образу та на «фігурах» вислову, як і усвідомлення недостатності ресурсів людської мови у процесах наближення до істини, створюють особливе мовне напруження сковородинського тексту.Hryhoriy Skovoroda’s language causes a problem of understanding his works and needs different approaches. The article attempts to find out the features of the language thinking of Skovoroda from the point of view of philosophia perennis, it means about God’s Wisdom in its Renaissance and Baroque on the background of the Ukrainian Baroque tradition version. Perceptions of a symbolic character of Bible and the analogical function of the human language, designed to pave the way for an understanding of biblical meaning, are read as signs of the manifestation of the poetic character of the Divine Creation. The consistent attention to the «figures of expression», on the one hand, and the awareness of the insufficiency of the words in approximation to the truth, on the other, are interpreted as the cause of the particular language tension of the Skovoroda’s text