Сучасна релігійність: детермінанти, характерні риси, тенденції розвитку

The article investigates religiosity in the post­socialist Ukraine identifying the determinants and major characteristics of the contemporary situation in the field. There are identified determinants at the mega­, macro and micro levels. The determinants of the world scale (macro­level) and the determinants at the macro (national) level create environment for the contemporary religiosity de jure. The combination of these and the determinants at the personal (micro) level allows religiosity to exist de facto.The article separates two different types of religious beliefs including general and church­centered. The first one could be characterized by lower level of religious beliefs, less active religious behaviour and focus on standard «external» practices. The other group has more consistent rounded religious beliefs, more proactive and consistent behaviour as well as involvement in education volunteering activities on behalf of the church. The existing empirical data show the contemporary religiosity an inhomogeneous, constantly developing polyfunctional and multi­confessional (Christian tradition dominates) phenomenon. There is a certain contradiction between its rapid development in quantitative terms and the stagnation in qualitative terms. The major characteristic is contradictory dualism between its open and non­dogmatic character, tolerance, syncretism, loyalty, privatisation, etc. and spiritual entropy, eclecticism, populism, conformity, fragmented character, the focus on the ritual part, prgmatisation, etc. The evolution of religiosity was marked by «abstractisation» of the idea of supernatural as well as the development of ethical norms and the religious etiquette, active development of religiosity out of confession or church, de­centralisation of religious postulates and religious «time­serving». Стаття присвячена аналізу релігійності українців, виявленню детермінант і характерних рис її сучасного стану. Визначається, що сучасна релігійність в українському соціумі детермінована явищами трьох типів – мега­, макро­ та мікрорівневими. Мегарівневі (загальносвітові), макрорівневі (власне українські) детермінанти в своїй сукупності створюють умови для виникнення та існування сучасної релігійності de jure, які лише в поєднанні з мікрорівневими (особистісними) детермінантами спричиняють нову творену і відтворену релігійність de facto.Виділяються два типи релігійності (і типи носіїв цієї релігійності) – масова і воцерковлена. Перша характеризується низьким ступенем і поверховістю релігійних переконань, неактивною і неусвідомленою релігійною діяльністю, яскраво вираженою ритуалістичністю, конформізмом, декларативністю. Друга відрізняється цілісністю, ґрунтовністю релігійних переконань, їх максимальною відповідністю конкретним релігійним віруванням, вимогливістю до виконання релігійних практик з усвідомленням їх самоцінності, залученістю в релігійні організації, участю в соціальній, просвітницькій, благодійній та ін. діяльності релігійних громад.Робиться висновок про те, що сучасна релігійність як духовний феномен характеризується неоднорідністю, незавершеністю, неоднозначністю, поліфункціональністю, багатоконфесійністю (при домінуванні християнської традиції) та дисгармонійністю між кількісним піднесенням і невідповідним якісним наповненням. Її основними рисами є суперечливий дуалізм, що проявляється, з одного боку, у відкритості, адогматичності, демократичності, синкретизмі, толерантності, приватизації тощо, а з іншого ­ у духовній ентропії, еклектиці, невизначеності, фрагментарності, популізмі, конформізмі, обрядовірстві, прагматизації тощо. В якості тенденцій еволюції релігійності виділяються абстрактизація і розмитість ідеї надприродного, етизація й етикетизація релігії, імморталізація релігійного світорозуміння, розвиток позаконфесійної і позацерковної релігійності, детрадиціоналізація релігійних постулатів, релігійне пристосовництво тощо.Стаття присвячена аналізу релігійності українців, виявленню детермінант і характерних рис її сучасного стану. Визначається, що сучасна релігійність в українському соціумі детермінована явищами трьох типів – мега­, макро­ та мікрорівневими. Мегарівневі (загальносвітові), макрорівневі (власне українські) детермінанти в своїй сукупності створюють умови для виникнення та існування сучасної релігійності de jure, які лише в поєднанні з мікрорівневими (особистісними) детермінантами спричиняють нову творену і відтворену релігійність de facto.Виділяються два типи релігійності (і типи носіїв цієї релігійності) – масова і воцерковлена. Перша характеризується низьким ступенем і поверховістю релігійних переконань, неактивною і неусвідомленою релігійною діяльністю, яскраво вираженою ритуалістичністю, конформізмом, декларативністю. Друга відрізняється цілісністю, ґрунтовністю релігійних переконань, їх максимальною відповідністю конкретним релігійним віруванням, вимогливістю до виконання релігійних практик з усвідомленням їх самоцінності, залученістю в релігійні організації, участю в соціальній, просвітницькій, благодійній та ін. діяльності релігійних громад.Робиться висновок про те, що сучасна релігійність як духовний феномен характеризується неоднорідністю, незавершеністю, неоднозначністю, поліфункціональністю, багатоконфесійністю (при домінуванні християнської традиції) та дисгармонійністю між кількісним піднесенням і невідповідним якісним наповненням. Її основними рисами є суперечливий дуалізм, що проявляється, з одного боку, у відкритості, адогматичності, демократичності, синкретизмі, толерантності, приватизації тощо, а з іншого ­ у духовній ентропії, еклектиці, невизначеності, фрагментарності, популізмі, конформізмі, обрядовірстві, прагматизації тощо. В якості тенденцій еволюції релігійності виділяються абстрактизація і розмитість ідеї надприродного, етизація й етикетизація релігії, імморталізація релігійного світорозуміння, розвиток позаконфесійної і позацерковної релігійності, детрадиціоналізація релігійних постулатів, релігійне пристосовництво тощо