«Радуйся, Маріє!»: модифікація молитви прослави у Віри Вовк і Павла Тичини

The paper comparatively analyzes the modification of the laudatory prayer “Rejoice, Mary!” in the poems by V. Vovk and P. Tychyna. The comparison helps to reveal the peculiarities of the authors’ styles in the modifications of the prayer and makes it possible to see the deep unity of emigrational and continental literature. The prayer of Vira Vovk has its sources in the akathist to the Mother of God. In the poem “Rejoice!”, the poetess retains the general structure of the akathist, modifying some details: she uses twelve lines instead of thirteen and keeps the address “Rejoice!” not in every line but only in odd numbers. In the poem “Celestial Tit”, the akathist acquires the features of a verse form, and the address “Rejoice” is present only in the first and ninth lines. However, the second strophes of the poems “Rejoice!” and “Heavenly Tit” give grounds to consider these texts as variants of the same work. The works by Vira Vovk show a combination of images being characteristic of the church akathist to the Mother of God (lilies, roses, universe of joy, virgin and mother) with individual authorial ones (heavenly forget-me-not, four-leaf clover, sparkling star, chorale of winged, celestial tit). The address “Oh, rejoice, Mary!” from the poem “The Dolorous Mother” by P. Tychyna refers to the scene of the Annunciation and the prayer “Ave, Maria” (“Rejoice Mary, full of grace”), which is part of the rosary prayer. Despite the address “Rejoice”, P. Tychyna’s poem is imbued with sorrow. The events of the poem take place after the Crucifixion, before the Resurrection. The address “Oh, rejoice” is contrasted with the drama of a mother looking for a crucified son and also with Ukrainian history and the landscape. In V. Vovk’s piece “Dormition”, the events take place after the Resurrection, and therefore the Mother of God is not sad but smiling, full of joy; she merges with the landscape and not contrasts with it.У статті в компаративному аспекті проаналізовано модифікацію молитви прослави «Радуйся, Маріє!» у поезії В.  Вовк і П.  Тичини. З’ясовано, що у Віри Вовк ця молитва має джерела в акафісті до Богородиці та модифікує його, зберігаючи ознаки акафісту (вірш «Радуйся!») або ж надаючи йому ознак куплетної форми («Небесна Синиця»). У П. Тичини звертання «Ой радуйся, Маріє» з вірша «Скорбна мати» відсилає до сцени Благовіщення і молитви «Ave, Maria» («Радуйся, Маріє, благодаті повна»), що є частиною молитви на розарію. Попри звертання «Радуйся», твір П. Тичини перейнятий скорботою. Тоді як у вірші В. Вовк «Успеніє», що розвиває тему вірша П. Тичини, домінує мотив радості