Особливості педагогіки українського скрипкового виконавства в другій половині ХХ століття

Стаття присвячена особливостям педагогіки українського скрипкового виконавства другої половини XX століття. Потужному розвитку скрипкового виконавства в 60-70-ті роки минулого століття сприяла багата методико-педагогічна база навчання гри на скрипці, яку широко використовували музиканти-вчителі. Загалом скрипкова педагогіка другої половини XX століття актуалізує тенденцію до зростання рівня наукової рефлексії, про що свідчать фундаментальні праці Ю. Янкелевича, О. Юр’єва, О. Шульп’якова. Можна сказати, що високий рівень підготовки музикантів- скрипалів у зазначені роки забезпечив швидке професійне зростання скрипкового мистецтва в подальші десятиліття. Загалом проблеми формування техніки скрипкового виконавства в другій половині XX столітті здебільшого були зумовлені браком узагальню вальної та загальнотеоретичної вітчизняної літератури. Автори тогочасних монографічних праць, присвячених історії української музики та творчості окремих композиторів, розглядали зазвичай шляхи розвитку інструментальних творів, зокрема скрипкового концерту 1960-1980- х років. Інформацію про нові зразки скрипкового мистецтва зазначеного періоду можна було знайти у фестивальних оглядах, критичних статтях і рецензіях на авторські концерти, однак педагогічної та методичної літератури з удосконалення техніки скрипкової гри фактично бракувало