Клініко-патогенетичні особливості процесів хронізації мігрені та шляхи їх корекції у пацієнтів з абдомінальним ожирінням

Нікіфорова О. С. Клініко-патогенетичні особливості процесів хронізації мігрені та шляхи їх корекції у пацієнтів з абдомінальним ожирінням. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 - Медицина. – Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, Полтава, 2020. У дисертації отримала подальший розвиток важлива наукова проблема цефалгології, яка стосується патогенетичних механізмів, удосконалення діагностики та визначення шляхів корекції хронізації мігрені у пацієнтів з абдомінальним ожирінням (АО) на основі вивчення соціальних, демографічних, психо-емоційних, нейропсихологічних, клінічних характеристик пацієнтів, а також нейрофізіологічних особливостей функціонування ноцицептивного тригемінального шляху в різні фази мігренозного циклу (продром, іктальна фаза, постдром) та міжіктальні періоди мігрені. Завдання дослідження 1. Вивчити соціально-демографічні та клінічні особливості у пацієнтів з АО, які страждають на різні типи мігрені. 2. Вивчити особливості продромальної фази мігрені у пацієнтів з АО. 3. Вивчити особливості шкірної алодинії (ША) у пацієнтів з АО, які страждають на різні типи мігрені. 4. Вивчити нейрофізіологічні особливості функціонування ноцицептивного тригемінального шляху у пацієнтів з АО, які страждають на різні типи мігрені. 5. Визначити патогенетично обґрунтовані шляхи попередження хронізації мігрені у пацієнтів з АО. Об’єкт дослідження: мігрень. Демографічні, соціально-епідеміологічні, психо-емоційні, клінічні, нейрофізіологічні характеристики у пацієнтів з АО, які страждають на різні типи мігрені. 3 Наукова новизна одержаних результатів. Вперше серед української популяції вивчені особливості перебігу епізодичної мігрені (ЕМ) та хронічної мігрені (ХМ) у пацієнтів з АО. Вперше вивчена розповсюдженість мігренозного продрому у пацієнтів з АО. Вперше досліджені якісні і кількісні характеристики ША, як клінічного маркера центральної сенситизації у пацієнтів з мігренню та АО. Вперше виявлені нейрофізіологічні особливості функціоннування ноцицептивного тригемінального шляху в різні фази мігренозного циклу (продром, іктальна фаза, постдром, міжіктальна фаза) та проаналізовано функціональні аномалії в обробці сенсорної інформації при мігрені. Вперше виявлені електрофізіологічні докази того, що ноцицептивний тригемінальний шлях стовбура мозку в міжіктальні періоди змінений у пацієнтів з мігренню та супутнім АО. Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та впроваджено в практику нові методи діагностики та корекції процесів хронізації мігрені у пацієнтів АО (патенти на корисну модель «Спосіб клінічної оцінки та профілактики мігрені в продромальній фазі» № 138773). Виявлено ряд особливостей клінічного перебігу та хронізації мігрені у пацієнтів з АО, а також особливості продромальної симптоматики у цієї категорії пацієнтів, що необхідно враховувати в лікувально-діагностичному процесі. Виявлено ряд нових патогенетичних механізмів (посилення процесів центральної сенситизації, антиноцицептивний дефіцит, порушення больової модуляції), що лежать в основі більш важкого клінічного перебігу мігрені у осіб, що страждають на АО. Виділені специфічні нейрофізіологічні дисфункціональні зміни в обробці больових імпульсів на рівні стовбура мозку при мігрені у пацієнтів з АО, що можуть вважатися ранніми маркерами хронізації захворювання. 4 Визначені патогенетично обґрунтовані шляхи попередження процесів хронізації мігрені у пацієнтів з АО (науковий твір «Пам'ятка для пацієнта: мігрень та ожиріння» № 100221). Матеріали дисертаційної роботи впроваджено у навчальний процес кафедри нервових хвороб з нейрохірургією та медичною генетикою Української медичної стоматологічної академії та кафедри нейрохірургії та неврології медичного інституту Сумського державного університету, а також в лікувальний процес КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», КП «3-Я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської міської ради». Перший розділ дисертації присвячений аналізу сучасних літературних даних щодо досліджуваної теми. Мігрень – одна з найбільш поширених форм первинного головного болю (ГБ) з відповідно величезним тягарем на пацієнтів та суспільство. Це хронічний рецидивуючий розлад зі здатністю до прогресування в осіб, що піддаються хронічному впливу факторів ризику. Вивчення АО, як фактора ризику хронізації мігрені, через патофізіологічні механізми та визначення шляхів патогенетично обґрунтованого попередження хронізації мігрені у пацієнтів з АО є актуальною науковою, медичною та соціально-економічною проблемою сучасної неврології. У другому розділі дисертації проведено опис дизайну, матеріалу та методів дослідження. Дизайн дослідження: проспективне, відкрите, нерандомізоване, порівняльне, моноцентрове клінічне. В дослідження включено 96 пацієнтів з мігренню, що розподілені на 4 групи в залежності від типу мігрені та наявності АО. Методи дослідження: збір скарг та анамнезу; фізикальне обстеження та антропометрія; психо-емоційні – госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS), Лідський опитувальник залежності від знеболюючих препаратів (LDQ); клінічні – опитувальник симптомів продромальної фази мігрені, візуальна аналогова шкала болю (ВАШ), Пітсбургський індекс якості сну (PSQI), опитувальник симптомів алодинії (ASC-12), шкала оцінки дезадаптації при мігрені (MIDAS); 5 інструментальні – електронейроміографічне дослідження ноцицептивного тригемінального шляху; статистичні. Третій розділ дисертаційної роботи присвячений особливостям клінічного перебігу мігрені на фоні АО. Встановлено, що наявність АО асоціюється з більш важким клінічним перебігом мігрені. У пацієнтів з ХМ, наявність АО асоціюється з достовірно меншою тривалістю захворювання та з достовірно нижчим віком пацієнтів, що може опосередковано свідчити про більш швидку хронізацію мігрені у пацієнтів, що мають АО. У пацієнтів з ЕМ, при наявності АО виявляється достовірно вища частота субклінічних тривожних та депресивних розладів (за Госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS)), в порівнянні з пацієнтами з НМТ. В групі ХМ та АО фіксувалася достовірно вища питома частка пацієнтів з середньою залежністю від знеболюючих препаратів, згідно Лідського опитувальника залежності, порівняно з групою ХМ та НМТ. При ЕМ тривалість та інтенсивність цефалгій у пацієнтів з АО достовірно вища, ніж у пацієнтів з НМТ. Серед пацієнтів з ЕМ, рівень професійної і побутової дезадаптації (за шкалою MIDAS) достовірно вищий, при наявності АО, порівняно з НМТ. Наявність у пацієнтів з мігренню АО, незалежно від типу мігрені, асоціюється зі статистично вищою кількістю продромальних симптомів у одного пацієнта порівняно з групою НМТ, за рахунок збільшення таких симптомів мігренозного продрому як «підвищення апетиту» та «зміни смакових уподобань». Нами були виявлені позитивні достовірні кореляційні зв’язки між інтенсивністю продромальних симптомів у вигляді змін харчової поведінки та тривалістю в часі і інтенсивністю (за ВАШ) ГБ у пацієнтів з АО. Четвертий розділ дисертаційної роботи присвячений вивченню особливостей ША, як клінічного маркера центральної сенситизації при мігрені у осіб з АО. З’ясовано, що, наявність ША асоціюється як з певними характеристиками пацієнтів (збільшений ризик виявлення субклінічних тривожних і депресивних розладів, за шкалою HADS), так і з певними особливостями перебігу мігрені (зменшення тривалості захворювання, подовження та посилення мігренозного ГБ). В групі 6 пацієнтів з ЕМ та АО достовірно збільшувалась частота ША (за рахунок збільшення випадків термічної ША) в порівнянні з групою ЕМ та НМТ. Більше того, у пацієнтів з ЕМ та АО інтенсивність ША, як явища загалом, так і її термічної складової є статистично вищою, ніж у пацієнтів з ЕМ та АО. Знайдені достовірні прямі кореляційні зв’язки між інтенсивністю продромальних симптомів у вигляді змін харчової поведінки та інтенсивністю ША саме у пацієнтів з АО, незалежно від типу мігрені. В п’ятому розділі дисертації вивчалися нейрофізіологічні особливості ноцицептивного тригемінального шляху в різні фази ЕМ. Спостерігалися циклічні зміни показників компоненту R2 ноцицептивного мигального рефлексу (нМР), які співпадали з клінічними проявами в різні періоди мігренозного циклу. В усі іктальні фази нами була виявлена значно вища амплітуда і тривалість іпсилатерального і контралатерального R2 компонентів, а латентність достовірно знижалася в порівнянні з періодами між нападами. Ці зміни починалися ще в фазу продрому (в переважній більшості випадків), досягаючи максимальних значень в фазі цефалгії з післядією в фазі постдрому. В міжіктальні фази ЕМ ноцицептивні провідні шляхи стовбура мозку характеризується відсутністю звикання до повторних сенсорних та больових подразників (електричного струму), тобто нами був виявлений дефіцит габітуації компонента R2 нМР. У шостому розділі дисертаційної роботи вивчені нейрофізіологічні маркери центральної сенситизації у пацієнтів з АО в міжіктальні періоди мігрені. Виявлені достовірно знижені больові пороги в міжіктальні періоди ЕМ у осіб із АО в порівнянні з НМТ. Спостерігалися достовірні відмінності параметрів компоненту R2 нМР у пацієнтів з ЕМ та АО у вигляді фасилітації в трійчастій ноцицептивній обробці, про що свідчили зменшення середньої латентності та підвищення середньої амплітуди компоненту R2 нМР саме у пацієнтів з ЕМ та АО в порівнянні з ЕМ та НМТ. Цікавою нейрофізіологічною особливістю пацієнтів з ЕМ та АО стала відсутність дефіциту габітуаціїї в міжіктальних фазах. Виявлено, що наявність таких продромальних симптомів мігрені, як «підвищення апетиту» та 7 «зміни смакових уподобань» у поєднаній когорті (ЕМ та ХМ) пацієнтів з АО асоціюються з достовірними змінами нейрофізіологічних показників нМР – з меншою латентністю та з більшою тривалістю компонента R2 нМР. Виявлено наявність достовірних кореляційних зв’язків між інтенсивністю ША та тривалістю компоненту R2 нМР лише в групі ЕМ та А