Значення дослідження фекального кальпротектину в діагностиці хронічних запальних захворювань кишечника у дітей

Background. Inflammatory bowel diseases are considered to be one of the most difficult problems of children gastroenterology, which have not only medical but also social significance. Recently, a lot of attention has been paid to non-invasive diagnostic methods such as fecal markers of inflammation in chronic inflammatory bowel diseases. The aim of the research was to study the diagnostic value of fecal calprotectin in chronic bowel diseases in children. Materials and methods. We have examined 19 patients aged 3 to 17 years in the active phase of chronic inflammatory bowel diseases (ulcerative colitis and non-specific non-ulcerative colitis). The comparison group included 12 children with irritable bowel syndrome. In addition to standard examination methods, we have studied the level of calprotectin in fecal samples using monoclonal antibodies. Results. According to the data of our research, in patients with chronic inflammatory bowel diseases, the average level of calprotectin in feces 3 times exceeded the normal values, and since patients were examined in the active phase of chronic inflammatory bowel diseases, the fecal calprotectin level was increased in all of them. The level of fecal calprotectin was significantly higher in patients with ulcerative colitis in comparison with those with non-specific non-ulcerative colitis. In functional disease — irritable bowel syndrome, the level of fecal calprotectin did not exceed the normal values in any of the patients. Conclusions. The study of fecal calprotectin level in chronic inflammatory bowel diseases in children has high diagnostic value as a screening for the exclusion of the organic nature of bowel disease and determination of indications for using instrumental diagnostic methods. The implementation of non-invasive technique to evaluate calprotectin in fecal samples in children with intestinal pathology will allow monitoring the dynamic course of the chronic inflammatory bowel diseases in children, assessing the results of the therapy, and reducing the number of invasive methods of examination.Актуальність. Запальні захворювання кишечника є однією з найбільш складних проблем в дитячій гастроентерології, що мають не тільки медичне, але й соціальне значення. Останнім часом велика увага приділяється неінвазивним методам діагностики, серед яких при хронічних запальних захворюваннях кишечника розглядають фекальні маркери запалення. Метою роботи було вивчення діагностичної цінності фекального кальпротектину при хронічних захворюваннях кишечника у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 19 пацієнтів від 3 до 17 років з хронічними запальними захворюваннями кишечника в активній фазі (виразковим колітом і хронічним неспецифічним невиразковим колітом). Групу порівняння становили 12 дітей із синдромом подразненого кишечника. Крім стандартних методів обстеження, у хворих вивчали вміст кальпротектину в зразках калу з використанням моноклональних антитіл. Результати. Згідно з даними нашого дослідження, у пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечника середній рівень кальпротектину в калі перевищував нормальні показники в 3 рази, причому в усіх обстежених хворих в активній фазі хронічних запальних захворювань кишечника кальпротектин калу був підвищений. Середні значення фекального кальпротектину були вірогідно вище у хворих з виразковим колітом порівняно з пацієнтами з неспецифічним невиразковим колітом. При функціональному захворюванні — синдромі подразненого кишечника — рівні фекального кальпротектину не виходили за межі нормальних значень у жодного з пацієнтів. Висновки. Вивчення фекального кальпротектину при хронічних запальних захворюваннях кишечника у дітей має високу діагностичну цінність як скринінг для виключення органічної природи захворювання и визначення показань для проведення інструментальних методів діагностики. Впровадження неінвазивної методики вивчення кальпротектину в зразках калу дозволить моніторувати перебіг хронічних запальних захворювань кишечника у дітей в динаміці, оцінювати результати терапії, а також скоротити кількість інвазивних методів обстеження.Актуальність. Запальні захворювання кишечника є однією з найбільш складних проблем в дитячій гастроентерології, що мають не тільки медичне, але й соціальне значення. Останнім часом велика увага приділяється неінвазивним методам діагностики, серед яких при хронічних запальних захворюваннях кишечника розглядають фекальні маркери запалення. Метою роботи було вивчення діагностичної цінності фекального кальпротектину при хронічних захворюваннях кишечника у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 19 пацієнтів від 3 до 17 років з хронічними запальними захворюваннями кишечника в активній фазі (виразковим колітом і хронічним неспецифічним невиразковим колітом). Групу порівняння становили 12 дітей із синдромом подразненого кишечника. Крім стандартних методів обстеження, у хворих вивчали вміст кальпротектину в зразках калу з використанням моноклональних антитіл. Результати. Згідно з даними нашого дослідження, у пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечника середній рівень кальпротектину в калі перевищував нормальні показники в 3 рази, причому в усіх обстежених хворих в активній фазі хронічних запальних захворювань кишечника кальпротектин калу був підвищений. Середні значення фекального кальпротектину були вірогідно вище у хворих з виразковим колітом порівняно з пацієнтами з неспецифічним невиразковим колітом. При функціональному захворюванні — синдромі подразненого кишечника — рівні фекального кальпротектину не виходили за межі нормальних значень у жодного з пацієнтів. Висновки. Вивчення фекального кальпротектину при хронічних запальних захворюваннях кишечника у дітей має високу діагностичну цінність як скринінг для виключення органічної природи захворювання и визначення показань для проведення інструментальних методів діагностики. Впровадження неінвазивної методики вивчення кальпротектину в зразках калу дозволить моніторувати перебіг хронічних запальних захворювань кишечника у дітей в динаміці, оцінювати результати терапії, а також скоротити кількість інвазивних методів обстеження