Антропоекологічні виміри художньої діяльності

Розглядається екологічний вимір культури, який наприкінці ХХ — поч. ХХІ ст. стає пріоритетним. Природа є тим фундаментальним, висхідним організмом, який уможливлює сприйняття цілого. Саме у ХХ ст., коли відбулися кардинальні трансформації, означився важливий мотив, який має бути або домінантним, або імпліцитним як ойкос, простір, єдність людини і всесвіту, що здійснюється на засадах культуротворчості, людинотворчості та людиновимірності.