ЕНТЕРОВІРУСИ ЯК ПРИЧИНА ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО ІНФІКУВАННЯ ПЛОДУ ТА ЗАХВОРЮВАНОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Introduction. Intrauterine infections remain an urgent issue of modern Perinatology and belong to the group of diseases diagnosis of which is associated with some difficulties. The number of causative agents of intrauterine infections in case of ante-, intra- and perinatal infectionis practically unlimited. However, one of the first places belongs to pathogens of viral infections with enteroviruses being of the most interest, as a transplacental (vertical) way of infection the fetus and neonates was proved. The significance of enteroviruses in the pathology of the fetus and neonate is unknown, since there is no verification ofserotypes of enteroviruses in pregnant women and neonates.The objective is to determine the effect of enteroviruses on the fetus and neonate based on the verification of circulating enteroviruses serotypes, the definition of risk factors of the perinatal anamnesis, clinical course ofintrauterine enteroviral infection.Materials and methods. Clinical and laboratory examination of 834 mothers and their sick neonates with suspected intrauterine infections in the first 3 days of life was conducted. The subject of the study was a group of 224 infants with congenital viral infections. Intrauterineenteroviral infection was verified in 108 cases. General clinical and special methods of research were used. Specific diagnosis of intrauterine enteroviral infection was made using the cultural method, polymerase chain reaction and the modified reaction of complement binding withthe use of poly- and monovalent enteroviral diagnostic sera on the enzyme-immunoassay analyzer. Material for examination of children and mothers was the blood taken from the umbilical and peripheral veins and feces. Statistical processing was carried out with the computation of parametric and nonparametric criteria. The results of the research. In 224 children with congenital viral infections during verification of an etiological pathogen, prenatal enteroviral infections was diagnosed in 108 cases (48.2%), including 54 (50,0%) mature and 54 (50.0%) premature ones. In most casesenteroviruses were verified in association with other intrauterine enteroviral infection pathogens (mixed forms) in 91 (84,3%): in association with respiratory vi ruses in 33 (36,3%), with the causative agents of TORCH-group in 27 (29,7%), with bacterial pathogens in 31 (34,0%) and in the form of monoinfection in 17 (15,7%) neonates. On the basis of laboratory examinations the role of various serologicaltypes of enteroviruses in the structure of congenital viral infections in neonates was identified for the first time, with serotypes of entero 68-71 – in 67 (62,0%), echo – in 32 (29,6%) and Coxsackie B – in 15 (13,9%) predominating.The most severe course of infection was observed in premature infants. The most severe course of intrauterine enteroviral infection with the fatal outcome was observed in neonates in case of association of Coxsackie B6 with bacterial pathogens and influenza virus.Summary. On the basis of specific diagnostic methods, the role of various enteroviruses serotypes in the pathology of the fetus and neonates was identified. The most common perinatal risk factors for the development of intrauterine enteroviral infection in neonates are the presence of acute respiratory viral infections in pregnant women,abortion, premature labor, anemia, placental dysfunction, preeclampsia. The fact that enteroviruses cause visceral forms of lesions (serotypes of Coxacques B and ECHO) as well as subclinical forms of infection (serotypes of entero-68-71) in newborns was proved. Increased frequency (48,2%) of enteroviral isolation in neonate patients withintrauterine enteroviral infections, peculiarities of the severe clinical course motivate early diagnosis in case of visceral and generalized forms of intrauterine infections.Вступление. Внутриутробные инфекции остаются актуальной проблемой современной перинатологии и относятся к группе заболеваний, диагностика которых связана с определенными трудностями. Количество возбудителей внутриутробных инфекций при анте-, интра- и перинатальном инфицировании практически неограничено. Однако, одно из первых мест принадлежитвозбудителям вирусных инфекций, среди которых наибольшую заинтересованность имеют энтеровирусы, так как доказано трансплацентарный (вертикальный) путь инфицирования плода и новорожденных. Значимость энтеровирусов в патологии плода и новорожденных остается до конца не изученной, так как отсутствуетверификация серотипов энтеровирусов у беременных и новорожденных.Цель – изучить влияние энтеровирусов на состояние плода и новорожденного на основании определения циркулирующих штаммов энтеровирусов, факторов риска перинатального анамнеза, особенностей клинического течения внутриутробной энтеровирусной инфекции.Материалы и методы. Проведено клинико-лабораторное обследование 834 матерей и их новорожденных с подозрением на внутриутроутробное инфицирование в первые 3 дня жизни. Предметом исследования стала группа из 224 новорожденных с врожденными вирусными инфекциями, среди которых внутриутробная энтеровирусная инфекция верифицирована у 108.Использовали методы общеклинические и специального исследования. Специфическая диагностика внутриутробной энтеровирусной инфекции проводилась с помощью культурального метода, полимеразной цепной реакции и модифицированной реакции связывания комплемента с использованием поли- и моновалентныхэнтеровирусных диагностических сывороток на иммуноферментном анализаторе. Материалом для обследования у детей и матерей были пуповинная и периферическая кровь, фекалии. Статистическая обработка проводилась с вычислением параметрических и непараметрических критериев.Результаты исследований. У 224 детей с врожденными вирусными инфекциями при верификации этиологического возбудителя внутриутробную энтеровирусную инфекцию диагностировано у 108(48,2%), среди которых доношенных было 54 (50,0%) инедоношенных – 54 (50,0%). Установлено, что в большинстве случаев энтеровирусы верифицированы в ассоциации с другими возбудителями внутриутробных инфекций (микст-формы) – у 91 (84,3%): ассоциация с респираторными вирусами – у 33 (36,3%), с возбудителями TORCH-группы – у 27 (29,7%) и с бактериальнымивозбудителями – у 31 (34,0%). На основании лабораторной диагностики впервые определена роль различных серологических типов энтеровирусов в структуре врожденных вирусных инфекций у новорожденных, среди которых преобладали серотипы энтеро 68-71 – у 67 (62,0%), ЕСНО – у 32 (29,6%) и Коксаки В – у 15 (13,9%).Наиболее тяжелое течение инфекции наблюдалось унедоношенных детей. Тяжелое течение внутриутробнойэнтеровирусной инфекции с летальным исходом наблюдали у новорожденных при ассоциации Коксаки В6 с гриппом и бактериальными возбудителями.Выводы. Наиболее частыми факторами перинатального риска развития внутриутробной энтеровирусной инфекции у новорожденных является наличие острой респираторной вирусной инфекции у беременной, угроза прерывания беременности, преждевременные роды, анемия, плацентарная дисфункция, преэклампсия. Установлено, что энтеровирусы вызывают как висцеральные формы поражения (серотипы Коксаки В, ЕСНО),так и субклинические формы инфекций (серотипы энтеро-68-71) у новорожденных. Повышенная частота (48,2%) выделения энтеровирусов у новорожденных внутриутробными вирусными инфекциями, особенности клинического течения внутриутробнойэнтеровирусной инфекции мотивирует проведение ранней лабораторной диагностики при генерализованных ивисцеральных формах внутриутробных инфекций.Вступ. Внутрішньоутробні інфекції залишаються актуальною проблемою сучасної перинатології і відносяться до групи захворювань, діагностика яких пов’язана з певними труднощами. Кількість збудників внутрішньоутробних інфекцій при анте-, інтра- та перинатальному інфікуванні практично не обмежена. Проте, одне з перших місць належить збудникам вірусних інфекцій, з яких найбільшу зацікавленість мають ентеровіруси, так як доведено трансплацентарний (вертикальний) шлях інфікування плода та новонароджених. Значущість ентеровірусів у патології плода та новонародженого лишається до кінця невивченою, оскільки відсутня верифікація серотипів ентеровірусів у вагітних та новонароджених.Мета – визначити вплив ентеровірусів на стан плода та новонародженого на підставі верифікації циркулюючих серотипів ентеровірусів, визначення факторів ризику перинатального анамнезу, особливостей клінічного перебігу внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції.Матеріали та методи. Проведено клініко-лабораторне обстеження 834 матерів та їх новонароджених з підозрою на внутрішньоутробне інфікування в перші 3 доби життя. Предметом дослідження стала група з 224 новонароджених з вродженими вірусними інфекціями, серед яких внутрішньоутробна ентеровірусна інфекція верифікована у 108. Використовували методи загальноклінічні та спеціального дослідження. Специфічна діагностика внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції проводилася за допомогою культуральногометоду, полімеразної ланцюгової реакції та модифікованої реакції зв’язування комплементу із застосуванням полі- та моновалентних ентеровірусних діагностичних сироваток на імуноферментному аналізаторі. Матеріалом для обстеження у дітей та матерів були кров із пуповинної та периферійної вен, фекалії. Статистична обробка проводилася з обчисленням параметричних та непараметричних критеріїв.Результати досліджень. У 224 дітей з вродженими вірусними інфекціями при верифікації етіологічного збудника внутрішньоутробну ентеровірусну інфекцію діагностовано у 108 (48,2%), серед яких доношених було 54 (50,0%) та недоношених – 54 (50,0%). Визначено, що в більшості випадків ентеровіруси верифіковано в асоціації з іншими збудниками внутрішньоутробних вірусних інфекцій (мікст-форми) – у 91 (84,3%): асоціація з респіраторними вірусами – у 33 (36,3%), зі збудниками TORCH-групи – у 27 (29,7%), з бактеріальними збудниками – у 31 (34,0%) та у вигляді моноінфекції - у 17 (15,7%) На підставі лабораторного дослідження вперше визначена роль різних серологічних типів ентеровірусів в структурі вроджених ентеровірусних інфекцій у новонароджених, серед яких переважали серотипи ентеро 68-71 – у 67 (62,0%), ЕСНО – у 32 (29,6%) та Коксакі В – у 15 (13,9%). Найбільш тяжкий перебіг інфекції відзначено у недоношених. Найтяжчий перебіг внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції з летальним завершенням спостерігали в новонароджених приасоціації Коксакі В6 з бактеріальними збудниками та вірусом грипа.Висновки. На підставі специфічних методів діагностики визначено роль різних серотипів ентеровірусів в патології плода та новонароджених. Найчастішими факторами перинатального ризику щодо реалізації внутрішньоутробної ентеровірусної інфекції у новонароджених є наявність гострої респіраторної вірусноїінфекції у вагітної, загроза переривання вагітності, дострокові пологи, анемія, плацентарна дисфункція, прееклампсія. Доведено, що ентеровіруси викликають як вісцеральні форми ураження (серотипи Коксакі В та ЕСНО) так і субклінічні форми інфекції (серотипи ентеро-68-71) у новонароджених. Підвищена частота (48,2%) виділення ентеровірусів у новонароджених з внутрішньоутробними вірусними інфекціями, особливості тяжкості клінічного перебігу, мотивує проведення ранньої лабораторної діагностики при вісцеральних та генералізованих формах внутрішньоутробних інфекцій