Стилістика символізму в композиторсько-виконавській діяльності: кінець ХVIII – початок ХІХ століття

The purpose of the research. The study is focused on the disclosure of the role and identification of stylistic particularities of the symbolism in the composer-artistic practice at the 18th – 19th centuries. The positions of intonational approach of Asafiev’s school and elaborations of his followers such as Polish (R. Ingarden, Z. Lissa, etc.) and German (D. Kamper, H. Steger, etc.) musicologists, became the methodological base of the study. The musicologists given above were able to combine the current stylistic position and pre-symbolic trends. Respectively the works that may shed light on the methodology of the symbolism at the musical -instrumental context were used in this study. The scientific novelty of this study lies in accentuating the stylistic features and the role of the symbolic and pre-symbolic characteristics of the instrumental piano specificity at the context of the composer-performing practice at the turn of 18th and 19th centuries. The conclusions. Genre preferences in art and in the first place music are determined by pre-symbolic characteristics of the early romanticism for example: the religious symbolism, which evolved under the influence of the “celtomania” and offered the nocturne as an image, which combines the druistic cult of the Moon and the early Christian psalmody; the interest to the topic-signs, genre-signs including genre typologies of the prelude-etude, which in romantic version of the aesthetic “Rapture” captured something, that was considered an ordinary, imperceptible in the aesthetic classification, adopted outside the romanticism; the German "Biedermaeier" is characterized by its attraction to the expression of the “empire style in the chamberness” (provoked to find the art monumentalism in “small” genres like a prelude-etude-nocturne etc.)Цель исследования. Исследование посвящено раскрытию роли и выявлению стилистических особен-ностей проявления символизма в контексте культурно -художественных тенденций рубежа XVIII-XIX веков в об-ласти композиторско-исполнительской деятельности. Методологической основой исследования выступают позиции интонационного подхода школы Б. Асафьева, продолженные разработками польских музыковедов (Р. Ингардена, 3. Лиссы и др.), а также немецкого музыкознания (Д.Кемпер, X. Штегер и др.), органично сочетаю-щие данную стилистическую позицию с предсимволистскими тенденциями. Соответственно, привлечены работы, освещающие методологию символизма в её музыкально-инструментальном проявлении (Ж.Кассу). Научная но-визна работы заключается в том, что выделены стилистические особенности и роль предсимволистских и собст-венно символистских показателей в инструментально-фортепианной специфике их преломления в области ком-позиторско-исполнительской деятельности на рубеже XVIII-XIX веков . Выводы. Предсимволистские черты раннего романтизма определяют жанровые предпочтения в искусстве в целом и в музыке в первую очередь, а именно: отражение признаков церковного символизма в искусстве, формировавшегося в русле "кельтомании" конца XVIII – начала XIX ст. и выдвинувшего ноктюрн в качестве образа, соединявшего друистический культ Луны и раннехристианское псалмопение; интерес к темам-знакам, жанрам-знакам, в числе которых жанровые типологии прелюдии-этюда (запечатлевшие в романтической версии эстетическое "вознесения" того, что в принятой вне романтизма эстетической классификации понималось как обыденное, незаметное); немецкий "бидермайер" с его тяготением к воплощению "ампира в камерности" (провоцировал поиски художественного монументализма в "малых" жанрах типа прелюдии-этюда-ноктюрна и др.).Мета дослідження. Дослідження присвячене розкриттю ролі та виявленню стилістичних особливостей прояву символізму в контексті культурно-мистецьких тенденцій межі XVIII-XIX століть у сфері композиторсько-виконавської діяльності. Методологічною основою дослідження виступають позиції інтонаційного підходу школи Б. Асаф 'єва, продовжені розробками польських музикознавців (Р. Інгардена, 3. Лісса та ін.), а також німецького музикознавства (Д.Кемпер, X. Штегер та ін.), які органічно поєднали цю стилістичну позицію з предсимволістськими тенденціями. Відповідно, залучені праці, які висвітлюють методологію символізму в її музично-інструментальному прояві (Ж.Кассу). Наукова новизна полягає в тому, що виокремлені стилістичні особливості та роль предсимво-лічних і власне символічних показників у інструментально-фортепіанній специфіці їх переломлення у сфері ком-позиторсько-виконавської діяльності на рубежі XVIII-XIX століть. Висновки. Предсимволістські риси раннього романтизму визначають жанрові уподобання у мистецтві в цілому та в музиці в першу чергу, а саме: відображен-ня ознак церковного символізму в мистецтві, що формувалося у руслі "кельтоманії" кінця XVIII – початку XIX ст. і висунуло ноктюрн як образ, що поєднував друїстичний культ Місяця і раннього християнського псалмоспіву; інте-рес до тем-знаків, жанрів -знаків, у числі яких жанрові типології прелюдії-етюду (відобразили у романтичній версії естетичного "вознесіння" того, що у прийнятій поза романтизмом естетичній класифікації трактувалося як буден-не, непомітне); німецький бідермаєр, з його тяжінням до втілення "ампіру у камерності" (провокував пошуки худо-жнього монументалізму в "малих" жанрах типу прелюдії-етюду-ноктюрну та ін.)