Східчаста терапія вагінального дисбіозу: мозаїка доказів

Bacterial vaginosis is the most common cause of pathological discharges in women of reproductive age. The known coexistence of Garnerella vaginalis, Atopobium vaginae and anaerobic microorganisms in biofilms reduces the bioavailability of the antibacterial drugs.The aim of the work was to study the efficacy of stepped prescription of hexicon and livarol in patients with bacterial vaginosis . There were examined 125 women of reproductive age. In group I, under the supervision were 30 healthy women. In group II, 47 patients were examined with bacterial vaginosis, whom was administered metronidazole vaginal suppositories 1 suppository daily for 7 days and fluconazole 150 mg once. In group III, 48 women with bacterial vaginosis used stepped approach to the treatment by intravaginal hexicon 1 suppository twice a day for 5 days and then livarol 1 suppository once daily for 5 days.The number of episodes of itching and burning sensation in the vagina in patients of group II for 2–5 days of vaginal sanitation were 7.1 ± 1.4 while in group III – 19.8 ± 6.7 (p < 0.05). It can be assumed that the appearance of clinical and laboratory signs of acute inflammation in women of group III was associated with an effective impact of hexicon on Gardnerella vaginalis and anaerobes. Apparently, the biofilm removal in this group was accompanied by the restoration of immune protection at the level of the vaginal mucosa. After 1 month the total recovery was observed in 76.6% of patients in group II and 95.9% of women in group III. The recurrence ratein the 12 months of observation in group II was 31.9% and in group III – only 6.25%. Odds ratio of the recurrence of bacterial vaginosis in case of traditional treatment were 13.6 and in case of stepped approach – 1.9.Stepped therapy of patients with bacterial vaginosis with vaginal suppositories hexicon and livarol increased the efficacy of the conventional treatment and reduced the rate of recurrence.Бактериальный вагиноз – наиболее частая причина патологических белей у женщин репродуктивного возраста. Сосуществование Garnerella vaginalis, Atopobium vaginae и анаэробных микроорганизмов в виде биопленок уменьшает биодоступность антибактериальных препаратов.Целью работы было изучение эффективности ступенчатого назначения гексикона и ливарола пациенткам с бактериальным вагинозом. Всего было обследовано 125 женщин репродуктивного возраста. В I группе под наблюдением находились 30 практически здоровых женщин. Во II группе было обследовано 47 пациенток с бактериальным вагинозом, которым назначали метронидазол в вагинальных свечах по 1 свече на ночь на протяжении 7 дней и флуконазол 150 мг однократно. В III группе к 48 женщинам с бактериальным вагинозом применяли ступенчатый подход в лечении путем интравагинального введения гексикона по 1 свече 2 раза в сутки в течение 5 дней, а затем ливарола по 1 свече на ночь на протяжении 5 дней.У пациенток II группы количество эпизодов зуда и жжения во влагалище на 2–5 сутки его санации составило 7,1 ± 1,4, а в III группе – 19,8 ± 6,7 (p < 0,05). Можно предполагать, что появление клинических и лабораторных признаков острого воспаления у женщин III группы было связано с эффективным влиянием гексикона на Gardnerella vaginalis и анаэробы. По-видимому, удаление биопленки у данного контингента сопровождалось восстановлением иммунной защиты на уровне слизистой влагалища. Через 1 месяц полное выздоровление было отмечено у 76,6% пациенток II группы и 95,9% женщин III группы. Частота рецидивирования в течение 12 месяцев наблюдения во II группе составила 31,9%, а в III группе – лишь 6,25%. Отношение шансов для рецидивов бактериального вагиноза на фоне традиционного лечения составило 13,6, а при использовании ступенчатого подхода – 1,9.Ступенчатая терапия пациенток с бактериальным вагинозом с использованием вагинальных свечей гексикон и ливарол превышала по эффективности традиционное лечение и снижала частоту рецидивов.Бактеріальний вагіноз – найчастіша причина патологічних виділень у жінок репродуктивного віку. Співіснування Garnerella vaginalis, Atopobium vaginae і анаеробних мікроорганізмів у вигляді біоплівок зменшує біодоступність антибактеріальних препаратів.Метою роботи було вивчення ефективності східчастої схеми призначення гексикона і ліварола пацієнткам із бактеріальним вагінозом. Усього було обстежено 125 жінок репродуктивного віку. В I групі під спостереженням знаходилися 30 практично здорових жінок. У II групі було обстежено 47 пацієнток із бактеріальним вагінозом, яким призначали метронідазол у вагінальних свічках по 1 свічці на ніч протягом 7 днів і флуконазол 150 мг одноразово. У III групі до 48 жінок із бактеріальним вагінозом застосовували східчастий підхід у лікуванні шляхом інтравагінального введення гексикона по 1 свічці 2 рази на добу протягом 5 днів, а потім ліварола по 1 свічці на ніч протягом 5 днів.У пацієнток II групи кількість епізодів свербіння і подразнення в піхві на 2–5 добу її санації складало 7,1 ± 1,4, а в III групі – 19,8 ± 6,7 (p < 0,05). Можна припустити, що поява клінічних та лабораторних ознак гострого запалення в жінок III групи була пов’язана з ефективним впливом гексикона на Gardnerella vaginalis і анаероби. Як видається, видалення біоплівки у даного контингенту супроводжувалося відновленням імунного захисту на рівні слизової піхви. Через 1 місяць повне одужання було відзначено у 76,6% пацієнток II групи і 95,9% жінок III групи. Частота рецидивування протягом 12 місяців спостереження в II групі склала 31,9%, а в III групі – лише 6,25%. Відношення шансів для рецидивів бактеріального вагінозу на фоні традиційного лікування склало 13,6, а при використанні східчастого підходу – 1,9.Східчаста терапія пацієнток із бактеріальним вагінозом з використанням вагінальних свічок гексикон та ліварол перевищувала за ефективністю традиційне лікування і знижувала рівень рецидивів