Rhetoricality: The Return of Rhetoric into the Whirlpool of Philology

Стисло окреслено зв’язки риторики з філологією в діахронії та синхронії. Розглянуто провідні теорії неориторики ХХ ст., зокрема нову риторику Хаїма Перельмана, «загальну риторику» групи μ, риторичну критику Кеннета Берка, риторичну прагматику Джеффрі Ліча та порівняльну риторику. Зіставивши їх із поняттями й підходом класичної риторики, авторка висновує, що на рівні метаопису новітні теорії ототожнюють риторику з риторичністю як іманентною властивістю дискурсу. Тож завдяки цьому риторика повертається в нурт філології істотно видозміненою. Зроблено спробу окреслити семантичні межі понять «риторика» і «риторичність».The following article briefly outlines the connections between rhetoric and philology on the synchronic and diachronic levels. It explores the leading theories of new rhetoric in the XX century; these include the New Rhetoric by Chaim Perelman, General Rhetoric by Group μ, Rhetorical Criticism by Kenneth Burk, as well as Rhetorical Pragmatics by Geoffrey Leech and Contrastive Rhetoric. Comparing these conceptions with the approach of Classical Rhetoric, the author concludes that on the meta-level of description modern theories of rhetoric identify rhetoric with rhetoricality as an immanent characteristic of discourse. Owing to these theories, rhetoric returns into the whirlpool of philology totally modified. The article attempts to set semantic boundaries between the notions of rhetoric and rhetoricality