Євхаристійна еклезіологія Йозефа Ратцінґера

Стаття є скромним оглядом роздумів Йозефа Ратцінґера (1927–) про Церкву. Вона має на меті розглянути твердження Ратцінґера, що розуміння Церкви осягається через її літургію. У той час, як деякі люди мають спокусу зробити її простішою і практичнішою, до певної міри людською конструкцією, Церква має досвідчуватися й осмислюватися як таїнство самого Бога. Це не означає, що вона не має людського чи практичного аспекту. Коли Ратцінґер представляє євхаристійну еклезіологію, нам слід звертати увагу не тільки на те, щоб доповнити соціологічне пояснення Церкви об’явленням як догматичною правдою, а й щоб визначити та розрізнити різні рівні євхаристійної еклезіології. Тут насамперед розглянуто зв'язок Євхаристії з Церквою у світлі Христа, таїнств і християнського життя.This article is a modest reflection on the Church in the thought of Joseph Ratzinger (1927–). The aim is to examine Ratzinger’s claim that a proper understanding of the Church is obtained from the standpoint of her liturgy. In this sense, while some people have the temptation to make her handier and more practical, to some extent make her a human construction, the Church must purely be experienced and thought of as a mystery emanating from God himself. This is not to say that there is no human or practical element. While Ratzinger presents a Eucharistic ecclesiology, not only must one pay attention to complement a sociological interpretation of the Church with Revelation as a dogmatic truth, but also to identify and distinguish among the various levels that are at play in speaking of a Eucharistic ecclesiology. What is examined here is the relation of the Eucharist to the Church in the light of Christ, the sacraments and the Christian life