The Model of Socialist National Identity and the Search for Its Alternatives in Belarusian Cinematography

Модель соціалістичної національної ідентичності формувалася в радянській культурі 1930-х років у контексті репресій за справами про «буржуазний націоналізм». В її рамках суть національних мистецтв описували формулою: «Національні мистецтва повинні бути національні за формою, соціалістичні за змістом». Білоруські фільми цього періоду демонструють, як за концептом «національне» закріплюється ідея локально-етнографічного, тоді як за концептом «соціалістичне» – ідеї модернізації та централізованої влади. Імпліцитні згадки про культурну травму, яку пережили білоруси, щоб стати «радянськими», стають можливими тільки в кінематографі пізньорадянського періоду та періоду «перебудови», експліцитні – в білоруському кінематографі 1990-х років.The socialist model of national identity was formed in the Soviet culture of the 1930s, within the context of repressions that accompanied lawsuits against “bourgeois nationalism”. The essence of national arts in the framework of this model was described by the formula: “national in form, and socialist in content”. Belarusian films of this period demonstrate how the concept of “national” became fixed to the idea of local ethnography, whereas the concept of “socialist” was attached to the idea of modernization and centralized power. Implicit reference to the cultural trauma suffered by Belarusians in order to become “Soviet” became possible only in late Soviet and Perestroika cinematography. Explicitly, these traumas appeared only in the Belarusian cinema of the 1990s