ДИНАМІКА ІНТЕРЛЕЙКІНІВ У ХВОРИХ НА ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗ

Introduction. Lyme borreliosis (LB) is a transmissible, naturally occurring bacterial disease caused by pathogenic borrelia, transmitted by ticks of the genus Ixodes, characterized by polymorphism of clinical symptoms. Virulence factors of B. burgdorferi surface Osp proteins activate macrophages, dendritic cells, T and B lymphocytes, which secrete specific substances of the protein nature – cytokines. The latter perform a mediating function by transmitting signals between interacting cells. The study of the activity dynamics of pro-inflammatory and anti-inflammatory cytokines allows us to elucidate new links in the immunopathogenesis of borrelia infection. The aim of the study – to investigate the dynamics of the pro-inflammatory cytokines IL-1β, TNF-α, IL-6 and anti-inflammatory IL-10 in the serum of patients with erythematous form of Lyme borreliosis, depending on the disease course. Research Methods. 83 individuals aged from 18 to 70 years with erythematous form of Lyme borreliosis (LB) were observed. There were 35 men (42.2 %), 48 women (57.8 %). The average age of the surveyed was (42.65±13.91) years. The patients were divided into three groups: group 1 (1) – 38 (45.7 %) persons with acute course of LB (up to 3 months); group 2 (2) – 32 patients (38.6 %) with subacute (from 3 to 6 months); group 3 (3) – 13 (15.7 %) patients with chronic course of the disease (more than 6 months). Antibodies to B. burgdorferi s. l. IgM and/or IgG were determined by ELISA. The level of cytokines (TNF-α, IL-1β, IL-6 and IL-10) in the serum of patients was determined by ELISA with using test systems produced by CJSC Vector-Best. Results and Discussion. At the acute course of Lyme-borreliosis in the serum of patients increases the level of pro-inflammatory IL-1β, TNF-α and IL-6, compared with the control group (p˂0,005), increases the content of anti-inflammatory IL-10 relative to the level in healthy individuals (p˂0,005). In patients with subacute LB, the pro-inflammatory IL-1β content was unchanged, and TNF-α concentration was higher than at acute course (p<0.05) and in control (p<0.005). The level of anti-inflammatory IL-10 in these individuals was lower than in patients with acute course of LB (p>0.05), but significantly higher than in healthy persons (p<0.005). In individuals with circular erythema migrans noted after 6 months and longer, IL-1β content is not increase, TNF-α levels were slightly higher than those with acute course (p>0.05), and IL-6 concentration was significantly higher relative to those with subacute disease, not significantly differs of indices in patients with acute LB. Conclusions. One of five patients with circular erythema migrans was unable to indicate a tick bite. Elevated IL-10 level in the serum of patients with LB on the background of a high content of pro-inflammatory cytokines may indicate that there is no prerequisite for the transition of the infectious process to the stage of limiting inflammation and may be an indication for immediate administration of etiotropic treatment or replacement of one antibiotic to another.Вступление. Лайм-боррелиоз (ЛБ) – трансмиссивный природно-очаговый бактериоз, вызванный патогенными боррелиями, передается клещами рода Ixodes, характеризуется полиморфизмом кли­нической симптоматики. Факторы вирулентности В. burgdorferi – поверхностные Osp-белки активируют макрофаги, дендритные клетки, Т- и В-лимфоциты, которые выделяют такие особые вещества белковой природы, как цитокины. Последние выполняют медиаторную функцию, передавая сигналы между взаимодействующими клетками. Изучение динамики активности провоспалительных и противо­воспалительных цитокинов позволяет выяснить новые звенья иммунопатогенеза боррелиозной инфекции. Цель исследования – выяснить динамику провоспалительных цитокинов ИЛ-1β, ФНО-α, ИЛ-6 и противовоспалительного ИЛ-10 в сыворотке крови пациентов с эритемной формой Лайм-боррелиоза в зависимости от течения болезни. Методы исследования. Наблюдали 83 человека в возрасте от 18 до 70 лет с эритемной формой Лайм-боррелиоза. Мужчин было 35 (42,2 %), женщин – 48 (57,8 %). Средний возраст обследованных составил (42,65±13,91) года. Пациентов разделили на три группы: 1-ю составили 38 (45,7 %) лиц с острым течением ЛБ (до 3-х месяцев); 2-ю – 32 (38,6 %) пациента с подострым течением (от 3-х до 6-ти месяцев); 3-ю – 13 (15,7 %) больных с хроническим течением болезни (более 6-ти месяцев). Антитела к B. burgdorferi s. l. Ig M и/или Ig G определяли методом ИФА, уровень цитокинов (ФНО-α, ИЛ-1β, ИЛ-6 и ИЛ-10) в сыворотке крови пациентов – методом ИФА с применением тест-систем производства ЗАО “Вектор-Бест”. Результаты и обсуждение. При остром течении ЛБ в сыворотке крови больных возрастало содержание провоспалительных ИЛ-1β, ФНО-α и ИЛ-6 по сравнению с контрольной группой (р˂0,005), увеличивалось содержание противовоспалительного ИЛ-10 относительно уровня у здоровых лиц (р˂0,005). При подостром течении ЛБ содержание провоспалительного ИЛ-1β не менялось, а концентрация ФНО-α была выше, чем при остром течении болезни (р<0,05), и в контрольной группе (р<0,005). Уровень противовоспалительного ИЛ-10 у этих лиц был ниже, чем у пациентов с острым течением ЛБ (р>0,05), однако значительно выше показателя у здоровых людей (р<0,005). У лиц, у которых кольцевидная мигрирующая эритема отмечалась через 6 месяцев и больше, содержание ИЛ-1β не возрастало, уровень ФНО-α был несколько выше, чем у пациентов с острым течением болезни (р>0,05), а концентрация ИЛ-6 определялась значительно выше в отношении лиц с подострым течением болезни, существенно не отличаясь от показателей у больных с острым ЛБ. Выводы. Каждый пятый пациент с кольцевидной мигрирующей эритемой не смог указать на укус клеща. Увеличенный уровень ИЛ-10 в сыворотке крови пациентов с ЛБ на фоне высокого содержания провоспалительных цитокинов может свидетельствовать об отсутствии предпосылок для перехода инфекционного процесса в стадию ограничения воспаления данной инфекции и быть, вероятно, показанием к немедленному назначению этиотропного лечения или замены одного антибиотика другим.Вступ. Лайм-бореліоз (ЛБ) – трансмісивний природно-осередковий бактеріоз, спричинений патогенними бореліями, передається кліщами роду Ixodes, характеризується поліморфізмом клінічної симптоматики. Фактори вірулентності В. burgdorferi – поверхневі Osp-білки активують макрофаги, дендритні клітини, Т- і В-лімфоцити, що виділяють такі особливі речовини білкової природи, як цитокіни. Останні виконують медіаторну функцію, передаючи сигнали між клітинами, що взаємодіють. Вивчення динаміки активності прозапальних і протизапальних цитокінів дозволяє з’ясувати нові ланки імунопатогенезу борелійної інфекції. Мета дослідження – з’ясувати динаміку прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ФНП-α, ІЛ-6 і протизапального ІЛ-10 у сироватці крові пацієнтів з еритемною формою Лайм-бореліозу залежно від перебігу хвороби. Методи дослідження. Спостерігали 83 особи віком від 18 до 70 років з еритемною формою Лайм-бореліозу. Чоловіків було 35 (42,2 %), жінок – 48 (57,8 %). Середній вік обстежених становив (42,65±13,91) року. Пацієнтів поділили на три групи: 1-шу становили 38 (45,7 %) осіб з гострим перебігом ЛБ (до 3-х місяців); 2-гу – 32 (38,6 %) пацієнти з підгострим перебігом (від 3-х до 6-ти місяців); 3-тю – 13 (15,7 %) хворих із хронічним перебігом недуги (понад 6 місяців). Антитіла до B. burgdorferi s. l. Ig M та/або Ig G визначали методом ІФА, рівень цитокінів (ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-6 та ІЛ-10) у сироватці крові пацієнтів – методом ІФА із застосуванням тест-систем виробництва ЗАТ “Вектор-Бест”. Результати й обговорення. При гострому перебігу ЛБ у сироватці крові хворих зростав вміст прозапальних ІЛ-1β, ФНП-α та ІЛ-6 порівняно з контрольною групою (р˂0,005), збільшувався вміст протизапального ІЛ-10 щодо рівня у здорових осіб (р˂0,005). При підгострому перебігу ЛБ вміст прозапального ІЛ-1β не змінювався, а концентрація ФНП-α була вищою, ніж при гострому перебігу недуги (р<0,05), і в контрольній групі (р<0,005). Рівень протизапального ІЛ-10 у цих осіб був нижчим, ніж у пацієнтів з гострим перебігом ЛБ (р>0,05), проте значно вищим за показник у здорових людей (р<0,005). В осіб, в яких кільцеподібна мігруюча еритема визначалася через 6 місяців і більше, вміст ІЛ-1β не зростав, рівень ФНП-α був дещо вищим, ніж у пацієнтів з гострим перебігом недуги (р>0,05), а концентрація ІЛ-6 виявилась значно вищою щодо осіб з підгострим перебігом недуги, суттєво не відрізняючись від показника у хворих з гострим ЛБ. Висновки. Кожний п’ятий пацієнт з кільцеподібною мігруючою еритемою не зміг вказати на укус кліща. Збільшений рівень ІЛ-10 у сироватці крові пацієнтів з ЛБ на тлі високого вмісту прозапальних цитокінів може свідчити про відсутність передумов для переходу інфекційного процесу в стадію обмеження запалення даної інфекції і бути, ймовірно, показанням до негайного призначення етіотропного лікування або заміни одного антибіотика іншим