Literary Chime for the Culture of Rural Atlantis

У статті пропонується інтерпретація творів, насамперед романів «Збирачі каміння» і «Кров по соломі», сучасного українського письменника В’ячеслава Медвідя як родинно-родову історію України ХХ–ХХІ століть. Твори В. Медвідя не мають зовнішніх прикмет традиційних історичних жанрів (виклад конкретних визначних подій минулого, біографій відомих постатей тощо), але в них є такі іманентні риси історичного роману, як «вихід на сучасність», тобто інтерпретація минулого з позицій сучасності, історіософське осмислення національного минулого, теперішності й перспектив розвитку на майбутнє. Наративно твори В. Медвідя є діалогами, в яких кожна репліка – розлогі монологічні розповіді персонажів-«голосів» із сіл Полісся і Степу Миколаївщини у формі дуже довгих речень (на кілька сторінок кожне). Автор повністю уникає будь-яких публіцистичних украплень у тексти творів, пояснень, як би треба сприймати ті чи ті висловлювання «голосів».The article deals with the recreation in Eastern and Central European literature (on the example of texts by S.Aleksijevych, V.Medvid, O.Pamuk, D.Rubina) an irreversible danger of destruction a traditional culture (foremost rural), which is a core of national mentality. The writers also confirm that such processes are extremally dangerous by reason of the loss of rural culture, which doesn’t grow into a national urban one, since urbanistic civilization brings only unification and denationalization