Модернізація традиційної єврейської освіти на Херсонщині та Катеринославщині (др. пол ХІХ ст.)

The article considers the modernization processes taking place in traditional Jewish education in the second half of the XIX century in the cities of the South Ukrainian region. Initiators of change was a governmental round who interested in a speedy absorption of the Jewish population, and Jewish businesspersons, the donor­foster part of the Jewish community. Them economic interests demanded greater integration in Russian cultural environment. The rapid pace of the reform were characteristic of large regions cities, primarily in Odessa, Yekaterinoslav, Yelisavetgrad, Kherson. External manifestations of modernization were the secularization of educational institutions, Russification, changing organizational and financial fundamentals of the Talmud ­ torus and cheaders and the creation of the Jewish state­owned schools. Significant phenomenon was the widespread development of professional (craft) educational institutions based on traditional Jewish education due to economic factors and the needs of the Jewish communities. Mastering the craft was sow as a way to survive and stay in school ­ as educational and useful social content children of the Jewish poor.Educational institutions contained community for funds box­tax and training for orphans and poor children remained pay­free. Local authorities were favorably disposed towards secular activities and modernization of traditional Jewish education institutions. Fast upgrading Talmud Torah intended for orphans and the poor and funded community and yeshiva. Slow upgrading was typically for private cheders was hold by melameds. The article also contains biographical information about some characters modernization processes, representatives of the Reformation in the formation of the wing margin.Since the beginning of 1880 processes of secularization and Russification were slowing, and the circle of adherents, ideologues, heads of educational change becomes an expression of national ­ oriented coloring. In general, it’s concluded that the changes have been economically and are determined to meet the needs of a certain stage of development of Jewish communities in the region.У репрезентованій статті автором розглядаються окремі аспекти модернізації традиційної єврейської освіти у другій половині ХІХ століття у містах південноукраїнського регіону. Ініціаторами змін виступали одночасно як уряд, зацікавлений у найшвидшій абсорбції єврейського населення краю, так і представники єврейського підприємницького прошарку, донорсько­патронатної частини єврейської громади, чиї економічні інтереси вимагали якнайширшої інтеграції до російськокультурного середовища. Найшвидші темпи реформування освіти були характерні для великих міст краю, у першу чергу Одеси, Катеринослава, Єлисаветграда, Херсона. Зовнішніми проявами модернізації були секуляризація навчальних закладів, русифікація освіти, зміна організаційних та фінансових основ функціонування талмуд­тор та хедерів, створення казенних єврейських училищ. Знаковим явищем було, обумовлене економічними чинниками і потребами громади, започаткування професійної (ремісничої) освіти на базі традиційних єврейських закладів. Оволодіння ремеслом розглядалося як засіб виживання, а перебування в школі — як засіб виховання і корисного соціального утримання дітей єврейської бідноти.Навчальні установи утримувалися громадою за кошти коробкового збору, а навчання для сиріт і бідних дітей залишалося безкоштовним. Місцева влада прихильно ставилася до діяльності секулярних та модернізації традиційних закладів єврейської освіти. Найшвидше модернізувалися талмуд­тори, утримувані коштами громади і призначені для сиріт і бідних та єшива. Найповільнішими – приватні хедери, утримувані меламедами. У статті наведено біографічні дані стосовно окремих персонажів модернізаційних процесів, представників реформаційного крила в освіті краю.З початку 1880­х рр., процеси секуляризації і русифікації уповільнюються, а коло адептів, ідеологів, провідників освітніх змін набуває вираженого національно­орієнтованого забарвлення. У цілому зроблено висновок, що всі зміни були детерміновані економічно і на певному етапі відповідали потребам розвитку єврейських громад регіону.У репрезентованій статті автором розглядаються окремі аспекти модернізації традиційної єврейської освіти у другій половині ХІХ століття у містах південноукраїнського регіону. Ініціаторами змін виступали одночасно як уряд, зацікавлений у найшвидшій абсорбції єврейського населення краю, так і представники єврейського підприємницького прошарку, донорсько­патронатної частини єврейської громади, чиї економічні інтереси вимагали якнайширшої інтеграції до російськокультурного середовища. Найшвидші темпи реформування освіти були характерні для великих міст краю, у першу чергу Одеси, Катеринослава, Єлисаветграда, Херсона. Зовнішніми проявами модернізації були секуляризація навчальних закладів, русифікація освіти, зміна організаційних та фінансових основ функціонування талмуд­тор та хедерів, створення казенних єврейських училищ. Знаковим явищем було, обумовлене економічними чинниками і потребами громади, започаткування професійної (ремісничої) освіти на базі традиційних єврейських закладів. Оволодіння ремеслом розглядалося як засіб виживання, а перебування в школі — як засіб виховання і корисного соціального утримання дітей єврейської бідноти.Навчальні установи утримувалися громадою за кошти коробкового збору, а навчання для сиріт і бідних дітей залишалося безкоштовним. Місцева влада прихильно ставилася до діяльності секулярних та модернізації традиційних закладів єврейської освіти. Найшвидше модернізувалися талмуд­тори, утримувані коштами громади і призначені для сиріт і бідних та єшива. Найповільнішими – приватні хедери, утримувані меламедами. У статті наведено біографічні дані стосовно окремих персонажів модернізаційних процесів, представників реформаційного крила в освіті краю.З початку 1880­х рр., процеси секуляризації і русифікації уповільнюються, а коло адептів, ідеологів, провідників освітніх змін набуває вираженого національно­орієнтованого забарвлення. У цілому зроблено висновок, що всі зміни були детерміновані економічно і на певному етапі відповідали потребам розвитку єврейських громад регіону