Феномен нерефлексивної (емоційної) свідомості Сартра

У статті аргументується засаднича теза екзистенційно-феноменологічної концепції Сартра про первинну нерозчленовану єдність людини та її свідомості і світу, до якої вона як суб'єкт, залучена завдяки притаманній їй інтенціональності – спрямованості на зовнішні предмети. Нерефлексивна свідомість функціонує на спонтанному чуттєвому рівні пізнання і не скеровується свідомим себе «Я». Цим самим нерефлексивна (емоційна) свідомість людини репрезентує екзистенційний модус буття у світі як творчого переживання і нетривіального бачення об’єктів пізнання в щоразу нових зв’язках і відношеннях. При цьому емоція постає специфічним способом пізнання суб’єктом «об’єктивної» дійсності, що відрізняє її від деяких інших психічних процесів своєю непозиційністю, тобто стихійною безпосередністю й органічним зв’язком із оточенням.Застосування феноменологічного методу в психології особистості, що базується на представ-леному уявленні, дасть змогу реалізувати цілісний аксіологічний підхід до вивчення психічних явищ, який враховує актуальний життєвий контекст буття людини, її потреби, мотиви, інтереси, переконання і цінності.Так трактований феномен нерефлексивної (емоційної) свідомості Сартра протистоїть як редук-ціонізму позитивістської (біхевіоральної) психології, так і психоаналізу Фройда, але воночас може бути стимулом для розгортання досліджень у царині сучасної когнітивної психології, зокрема психології емоційного інтелект