Communication practices as a factor of citizenship and national self-identification: theoretical and methodological fundamentals of the study

Обгрунтовано переваги методології конструктивно-дискурсивного підходу для дослідження трансформації комунікативних практик як чинника національної і громадянської самоідентифікації, а саме: визнання принципової можливості конструювання національної ідентичності у процесі комунікації; уявлення про визначальну роль ядерних конструктів у виборі способів взаємодії; уявлення про конструктивістський діалог як спосіб активізації рефлексії і підвищення чутливості до використанні понять, смислів у комунікації; розуміння дискурсу як цілісного комунікативного феномену та форми комунікативної практики. У руслі обраної методології комунікативні практики розглянуто як способи цілераціонального відтворення комунікативних відносин, встановлення взаєморозуміння і формування ефективних поведінкових моделей, застосовуючи які суб’єкт конструює нові смисли, визначає і обґрунтовує свою приналежність до соціокультурної спільноти, відтак самоідентифікується. Визначено показники національної самоідентифікації, як усвідомлення особою приналежності до політичної нації – соціокультурної спільноти, що має свій досвід державності, традиції, міфи і символіку, спільні цінності і очікування щодо майбутнього. Громадянську самоідентифікацію визначено як процес самокатегоризації і усвідомлення особистістю своєї приналежності до спільноти, здатної до обстоювання своїх інтересів у відповідальній, конструктивній соціальній взаємодії.The article presents validation arguments for the advantage of the constructive-discourse approach to studying transformation of communication practices as a factor of national and citizenship self-identification, namely, recognition of the possibility as such to construct national identity in the process of communication; ideas about the key role of nucleus constructs in the choice of ways to interact; ideas about a constructivist dialogue as a means of activating reflection and increasing susceptibility for the choice of concepts and meanings in the process of communication; understanding discourse as a communication phenomenon and forms of communication practices. According to the applied methodology, communication practices are treated as means of the purpose-rationalized reflection of the communication relations, establishment of mutual understanding and development of effective models of behavior, which helps an individual to construct new meanings, to determine and substantiate his/her belonging to a certain socio-cultural community, thus to identify him- or herself with it. Indicators of national self-identification have been determined. National self-identification is defined as one’s awareness of belonging to a political nation, a socio-cultural community, which has experience in statehood, traditions, myths and symbols, shared values and expectations of the future. Citizenship self-identification is defined as a process of individual self-categorization and awareness raising regarding his\her belonging to a community capable of defending its interests by means of responsible and constructive social interaction. Key words: communication practices, citizenship and national self-identification, constructive- discourse approach, transformations